Він був хорошим і зовсім незвичним для мене.Я вперше відчула себе сильною,відчула віру в себе і нарешті зрозуміла як важливо мати близьких і рідних людей.
Він був трохи диким,мабуть через незвичність,і аж занадто особливим,через мою звичайність.
Той день розпочався з мого крику,адже не кожен витримає будильника о п'ятій ранку.
Спочатку я не помічала чогось нового,звичайний нудний ранок,і довжелезна дорога до школи.Зібравшись я вийшла з дому,всі вулиці були вкриті квітами,так,так,не дивуйтесь,саме рожевими квітами з яскраво зацвівших яблунь..
Дорогою я довго думала,чим мені зайнятись,щоб було і корисно,і прибутково,але над цим варто було задуматись надовго.
День пройшов швидко,як завжди уроки,вчителі,однокласники..
Зовсім не хотілося йти додому,знаючи,що нового там я нічого не побачу,а все мине як звичайний нудний день,я і не здогадувалась,що на мене чекає ввечері.
Прийшовши додому день закінчувався звичною яєчнею і пакетиком чаю заллятим кип'ятком..На вулиці вже темно,я збиралась відпочивати,моя матуся залишилася на роботі через непередбачувані обставини,брат залишився переночувати у друга,і звичайно,що тільки я знаю,який там у нього друг,і які вміння у мого брата симулювати!
Бажання заснути в мене не було,таке бажання рідко приходить до мене,мені інколи здається,що я схожа на сову,тільки от сови сплять вдень,а мені завжди не хочеться спати..Трохи дивно все виглядало,я сиджу з своїм найособистішим щоденником,де розповідаю йому про свої враження за сьогоднішній день,тобто ніякі,самим дивним було те,що останнім часом я чую дивні звуки,особливо часто,коли залишаюсь наодинці з собою.Ніколи нікому цього не розповідаючи,я стала хвилюватись,майже зовсім не спілкуюся з людьми,стала боятися їх,не знаю чому,та ходячі особи перестали викликати у мене довіру,зайнялася вирощуванням квітів,як не дивно,стала з ними розмовляти,в своїх звертання до Рейта(Рейт-ім'я мого щоденника,кожен має право на ім'я),я постійно розповідаю про свого кота,який помер близько місяця тому,він був найдорожчим в моєму житті,і тільки він підтримував мене в будь яку хвилину,хвилини стали сірими,коли його не стало..думаю,що Рейту вже набридло слухати мої сопливі слова..
Того вечора я вирішила прислухатися до цих звуків,і не даремно.Звуки лунали з старого будинку мого дядька,який давно виїхав жити в місто,як одружився з міською панянкою.Досить часто,я проводила вихідні у цьому будинку,мої рідні завжди застерігали мене,щоб я була обережна,тому що будинок розвалювався,і в нашому селі давно ходять міфи про нібито оселившихся привидів,та їх я там ніколи не бачила.
Того вечора звуки привели мене до будинку дядька,прийшовши,я побачила дивного хлопчину одягнутого в синій одяг,він усміхався,нібито знає мене,і давши дивний альбом,зник,страху я не відчувала,адже хлопець виглядав зовсім звичайно і здавався досить люб'язним.
У альбомі вкритому дерев'яною обкладинкою було багато моїх фото,мені стало трохи страшнувато,не кожної ночі я зустрічала людей,які зникають,і мають близько 120 екземплярів моїх фотографій.
Я довго шукала його,добігши до поляни біля моста,я була знесилена,не відчуваючи ніг,залишалося одне,те що роблять всі дівчата в складних ситуаціях-плакати.
Він з'явився знову,і спитав чому я плачу,адже він ніколи не бачив справжніх сліз.В свою чергу я думала хто він,і чому він задає такі дивні питання..
Я відчувала себе у сні,так,я не вірю і до сьогодні,що це відбувалося зі мною..
Він довго мовчав,а потім шепотом сказав:"Ходімо додому,ти втомилась!",і посміхнувся загадковою посмішкою.
Всю дорогу він мовчав,тільки,коли яя заходила в хату,чого мені дуже не хотілося,він сказав"Бережи себе!"
Я нічого не зрозуміла,і очунялася понад ранок,це все,що я запам'ятала з цього дивного вечора,на моїй руці був одягнутий амулет у вигляді зірки,це був подарунок таємничого хлопчини,з ззаду якого було написано грецькою "Я берегтиму тебе".
І от нарешті,я зрозуміла,що це за загадковий хлопчина,це мій ангел-охоронець!
Після цього вечора я постійно думаю про нього,і з допомогою Рейта стараюся передати все,що відчуваю,і про що думаю.На привеликий жаль,я його більше не бачила і не чула,та сподіваюсь він завжди мене чутиме і бачитиме..
p.s.-Саме головне чого я не сказала йому,звичайне "дякую"!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
