Роздався телефонний дзвінок.Єлєн одразу зняла слухавку. Після кількох секунд мовчання вона зрозуміла хто б це міг бути. Звісно ж Софі.
-Привіт Софі, чим забов'язана такою увагою до себе?
-До чого ці слова, Єлєн? Ти ж прекрасно розумієш, що я могла б тобі зателефонувати просто так . Тимпаче скоро Великдень. Можливо я хотіла тебе запросити кудись.
-О, так звісно.Я б не насмілилась би і подумати про таке. Знаючи твій жахливий характер.
Подібні глузування один з одного типічне спілкування для цієї парочки, які бачилися не більше 2 раз на рік, та все ж могли залишатися у гарних відносинах.Єлєн і Софі познайомилися ще у школі , вони навчалися в паралельних класах та все жчомусь завжди між ними зберігався зв'язок. Якщо хтось і міг зрозумітися один в одному то це були саме вони.
Софі була надзвичайо миловидною дівчиною із досить незвичними рисами обличчя. Прямий витончений носик який трохи зазирав угору,великі світло зелені очі, що ніби іздаля ще кликали за собою хто міг би бачити її вперше. Блондинка невисокого зросту , на всю дівочість статури , що була мов скрипка із невідносними до зовнішності чоловічими повадками та рисами характеру , що іноді зустрічається у чоловіках. Та вона була справжнім другом, що вміє зберігати секрети та ніколи не питала лишнього. Ці якості у Софі особливо приваблювали Єлєн. Вони дійсно гарно дружили.
-Ну, що коли ми зустрінемося я була на вихідних у Празі, після того могли б побачитися. Ти ж не можеш все життя проседіти у своїй халупі.
-Софі ти ж знаєш, це надзвичайно вважливе замовлення. Тим паче при баченні людей муза кудись ховається від мене . Буде прикро якщо я так і не допишу цю книгу.
-Ех, казали ж , що всі талановиті люди трохи звихнуті, у цьому в тебе передоз. Тобі не здається, що хоч інколи потрібно виходити в люди .
-Можливо у світі повного розчаркувань та зради я явно б стала щасливішою за твоєю порадою.
-Єлєн...Життя не заключається лише у безтурботності існування . Це дійсно складна штука, але ховатися від світу теж не вихід. Я надзвичайно радію твоїм успіхам. Та після написання твоєї останньої книги я пос=чинаю хвилюватися. Невже ти писала про себе. Про свої відчуття?
-Це не має значення.
-Має, якщо тобі болить рану потрібно промивати і заживляти а не ховати під землю. Ти молода, гарна не став на собі хрест.
-Ти стала й дійсно занудною.Я думала ти мене весеоити будеш
-Хох. Буду якщо ти перестанеш бунбдючитись і приїдеш до мене у гості.
-Приїду. ...Пізніше.. До речі , як там Алекс. Я не бачила його з моменту вашого від'їзду. Скільки ж часу минуло, певно він вже зовсім змужнів.
-Ех ну звісно. Якщо на світі й існує масса божевільних то чомусь саме я у її центрі. Він змінив своє хоббі малювання і зараз пише музику та вірші , що кладе на музику. Ти не повіриш у нас навіть стіни розмальовані маркером. Бо ж бачите до нього муза біля стінки підійшла а паперу поруч не було.
-хаха. Ти мене розсмішила . Та він ніби завжди був особливим. Яка різниця. Замість того щою просто існувати , робити те що роблять інші бо так треба, потрібно жити у своїй фантазії , мріях, ілюзіях. Особливо якщо він щасливий у цьому.
-Можливо ти і права. Та щастя від його вірщиків не забезпечить йому майбутнього . Йому ж треба на щось жити. Не знаю чи вийде щось із цього ччи ні. Так же хотілося б щоб кожен знав чого він хоче і це приносило йому не тільки задоволення але й прибуток.
-Все можливо якщо у це вірити. Я можк написати , що дракони ожили. І люди повірять.
-Безхарактерні так... ой пробач мила, маю йти. Не забувай їсти після шостої, мені заздрісно що ти стрункіша мене. Хаха.
-До зустрічі.
Можливо можна було сказати чи подумати у чиму ж сутрість апріорного існування людини, зміст деградації не дає нам конкретного устрою, що ми зможемо її перетворити на успіх. Хоча ..
Єлєн сіла писати наступну главу, як часто вона це робила уночі, Софі як завжди забула про різницю у чвсі. Думки не хотіли йти від енї . Це був нвпвд чистої води вона не встигала все записувати, дещо забувала на ходу. Ця дівчина ніколи не відзначалася колористикою сприйняття та прекрасністю та довготривалості пам'яті. Ось і приходилося все записувати.
Це була надзвичайно холодна ніч, наче й для весни. Коли все довкола оживало та вдихалало життя.Якщо взимку все завмирало і серце покривалося особливим інеєм, то зараз стало тяжче. Така романтична натура як Єлєн навіть снідала при свічках. Це виглядало досить кумедно, так як снідала вона загалом ще коли було темно і кли світало вона вже йшла до сну. Нова книга знову підбила ритм життя . Ніч перепуталася із днем . Та муза дама прихоьлива якщо стукає, потрібно її притримувати біля дверей всю ніч, що й робила наша героїня.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
