***

Дитинство- пора
незапамїятовування.Я взаагалі не розумію. чому люди хочуть стати дітьми- як на мене, у пісочниці досить волого , та й паски виходять з начинкою навіть проти волі кухарів, що старанно просіюють "муку" від котячих і псиних старань....Природа бере своє.
Та й спати зарано дуже вкладають, права голосу зовсім не маєш і все вирішують за тебе..

Мабуть, люди зовсім подуріли від шалених життєвих перегонів, що готові й паски ліпити з собачого лайна , аби ні за що не відповідати.

Те, що бачимо зараз, бачили так само й у дитинстві, просто не голову мали, а моозоль на шиї- навіщо щось більше-
- ганяти в тендела або жерти зелені абрикоси й так виходить. Бачили і ріки слабоалкогольних напоїв на День Міста, пїяних ведевешників- неадекватних веселих татуйованих горил, бійки на весіллях, похоронах, хрестинах...Так, бійки були і є навкруги. Та важливішим був батут-бо тільки на свято, спіла абрикоска, паска без гівна-....

Хочеться зоставити собі з дитинства одну річ- віру в дива.
Не в статистику, людські ці фактори усілякі, закони Ома і Тесли-віру, а в ТЕ, ЩО КОЖЕН З НАС--ізбранний придурок і кожен живе не просто так а для виконання свого призначення.
Але це херня) Що ж я ще тут можу написати

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.10.2012. ***