Рецензии на произведение «нема кращо нам дол...»

Рецензия на «нема кращо нам дол...» (Сергей Хабаров)

Ну а нам, лише чорна земля,
Ну а нам, лише у серце кулі...

Миклош Форма   18.04.2018 16:04     Заявить о нарушении
Рецензия на «нема кращо нам дол...» (Сергей Хабаров)

Степь - это жизнь! Потому, что она не сломлена, бессмертна и непобедима не пред лицом войны, не перед ликом вечности.
Пропало всё, развеялось ветрами.
Ты вечно будешь степь лежать под небом
Жемчужною росою, сжатым хлебом
И радовать цветистыми коврами.
Прочитал несколько ваших произведений.Это крик души и боль сердца.Спасибо за ваше творчество. С уважением, Леонид.

Леонид Ступаков 2   22.11.2017 08:37     Заявить о нарушении
Сердечное спасибо!
С уважением,

Сергей Хабаров   22.11.2017 12:23   Заявить о нарушении
Рецензия на «нема кращо нам дол...» (Сергей Хабаров)

Дякую за чисте слово і кришталеву честь.

Промайнули світ, тепло і сміх,
І немає кращої нам долі...

Игорь Стожар   03.05.2015 08:59     Заявить о нарушении
Каждый народ получает такого правителя, которого он заслуживает... Так неужели
на Украине все настолько плохо???

Злобной,безумною,хищною стаей,
Всех проклиная в несчастной судьбе,
Нация "укров" могилу копает,
Не понимая, ЧТО РОЕТ СЕБЕ...

Мирного Вам неба, Игорь.
С уважением,


Сергей Хабаров   03.05.2015 09:56   Заявить о нарушении
Да, нет, не так уж плохо,
Весна, цветы, в рацвете май,
Вот только где-то рвётся глухо,
На клочья разрывая сталь.

И ведь не Укры у Ростова
сносить с земли пошли дома,
И "гумконвои" снова-снова
Везут домой родных тела.

Не звали мы, такую руку,
Что сеет смерти семена,
И как назвать, окроме: сука,
Не называя имена.


Игорь Стожар   03.05.2015 16:32   Заявить о нарушении
Май - знаковый месяц. Надеюсь, таким он и останется для жителей всего Донбасса. А День Победы 9 Мая и дальше будет напоминанием для "освободителей " всех мастей.

Сергей Хабаров   04.05.2015 14:25   Заявить о нарушении
Шановний Сергію, теж не раз і не два ловила себе на своїх же власних віршах -- написані давно, а враження -- що зараз. Уже зарікалась -- не писати нічого поганого, писати, що мир настане прямо завтра ж, що всі вбивці розбіжаться, звідки приїхали, що кожний отримає -- за всі свої "подвиги". І що відбудують -- і школу мою, і працювати знов піду, і учнів своїх дорогих побачу. А потім отямлююсь -- убитих не вернеш, всього не відбудуєш, а з памяті, при всьому бажанні, не зітреш оцей безглуздий жах. Тільки з мого двору уже загинуло четверо -- тих, що я знаю. Двоє -- мої колишні учні, один повів племінничку в школу, коли починали навчальний рік, а її в цей час обстріляли, другий -- їхав до дружини в лікарню, потрапив під обстріл, ще один молодий хлопець -- на роботі, одного немічного пенсіонера розірвало у власному ліжку вночі влітку минулого року, кажуть, так і не змогли скласти всього, не буду в деталях. Ваш вірш українською, а я вчителька української мови, нашу школу обстріляли вперше 30 серпня, щоб ми не почали навчальний рік. А зараз без роботи, школу не ремонтують, бо ми в "червоній зоні", український майже повністю прибрали зі шкільної програми, от сиджу -- пенсіонерка, ще б працювала, якби... І відбиваюся від різного роду нахаб. Мої відповіді можете стерти, коли прочитаєте ви і попередній рецензент (під іншим віршем). Хай вона швидше закінчиться, а всім занадто грамотним -- Господь їм суддя. З повагою --

Надежда Еременко   09.01.2017 18:13   Заявить о нарушении