Рецензии на произведение «150 текстов одним файлом»
На странице отображаются все рецензии к этому произведению в обратном порядке, с 66 по 57
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
Здесь, возможно (если Вы не возражаете), появится не один перевод... Пока это "Скрипачка":
Скрипалька (вільний переклад П.Голубкова)
Дві чашки кави, булка з джемом -
За цілий вечір весь навар,
Але у стані у блаженнім
Вже Кольоровий весь бульвар.
В повидлі губи, ніби змалку,
І не збентежене дівча -
Зеленоока ця скрипалька -
Чоло схилила до плеча.
Потертий гриф не від Гварнері,
Та дівчина так хороша,
Що і в мосторгівській фанері
Раптом прокинеться душа.
І вогником її прелюдій
Так висвітляться носії,
Що це не натовп вже, а люди
Стоять і слухають її.
Хіппушка ця, руда пацанка,
Лоза незріла – сміх і жах,
Але поставою - панянка,
Але ці чортики в очах!
Курячий бог і довга нитка,
І серце відбиває такт,
І музика Альфреда Шнітке
Лякаюче бездонна так...
и "Последний хиппи":
ОСТАННІЙ ХІПІ (вільний переклад П.Голубкова)
Закотився в Неву Юпітер,
А натомість завис Меркурій.
Обіймає очима Пітер
Старий хіпі, сидить і курить.
В нього дуже блакитні джинси,
Не дзвіниця, а «колокольня»
І на круглім значку Дзержинський,
Щоб було ще і «поприкольней».
Міг би бігти до тещі в Хайфу,
По Туріну гуляти й Риму,
Та і тут вже йому по-кайфу
На бульварі смалити «Приму».
Кажуть, хрін він старий, як Ленін,
І за воріт вже небо плаче,
А на серці безсмертний Леннон,
І гранітний ще Пітер, наче...
Час довбає у тім'я кремінь,
Горді ходять повз нього «готи» -
Старий хіпі давно не в темі,
Однієї ми всі зиготи.
Він би просто хоч трохи випив,
Прогулявся проспектом Невським,
Та останньому в світі хіпі
Навіть випити ні з ким - кепсько.
И "Дефиле по зоопарку":
Дефіле по зоопарку (вільний переклад П.Голубкова)
Гутен абенд, моя люба, міль пардон,
Пожалій мене, сьогодні, пожалій!
В таку спеку випив я міцне бордо,
А додав до нього ще і божоле.
І від винного безвинно розімлів,
Подивитись думав (й дозу перебрав),
Як втрачає розум лев, що в клітку сів
За провину, що ім'я не те обрав.
Між клітин, немов сторожа по дворах,
Я себе гортанним криком бадьорИв.
Ось архар (баран по нашому – в горАх),
Ось гривастий сомалійський гамадрил...
Я йому: «Ну, як баланда, франкенштейн?
Хочеш, фініків підкину, або слив?»
Відповів мені він жестом: «Ніхт ферштейн!», -
І зсутулився, як в'язень замку Іф.
Я тоді йому: «Муа, коман са ва?»
Відповів він: «Се тре бьен, авек плезір!»
І дарма у вухо ухала сова,
І крутилася зла білка в колесІ -
Адже вже рідню відчувши, вуаля,
(Не одні ми на планетнім кораблі!)
Я читав йому по пам'яті Золя,
Сценки він з Рабле показувв мені.
Може бути, винуватий допінг вин,
Зрозумів, роздаючи я лівер «блюд»,
І чому на сонці щулиться пінгвін,
І за що весь вік горбатиться верблюд.
Годував я вже їх булкою з руки,
Розважав тих в'язнів хайками Басьо -
Ми ж так схожі, наче краплі дві з ріки,
Тільки наш загін поширше, осьосьо*!..
Дефіле по зоопарку. Підшофе
(Як музичніше сказати - форте п'ян)
Я присів за столик літнього кафе,
Від зелених мавп стомившись «ніхт шарман».
Там замовив черрі бренді, і халви...
Як з картин серед ґратчастих їх оправ
Плотолюбно так дивилися леви,
Травоїдно так дививсь один жираф.
Вечір літній недопитим черрі пах.
Я сказав офіціантці «данке шон»,
Слухав думки в черепах у черепах,
Голяка залізших спати в «капюшон».
Відчував себе я мишею, совою,
Старим буйволом, забитим на парІ,
І стерв'ятником, що марить синявою,
Де зі стервою він першою «парив».
Обпліла прути чіпка лоза зовні,
Бекав козлик про кохання всі свої.
Його очі, надто жовті сумні -
Викликали дежавю у візаві ...
Гуркотів оркестрик жестю «ля-ля-фа».
Мій сусід, шукач всіх істин у вині,
Підморгнувши через стіл: «Шерше ля фам»?
Я подумав... До дружини час мені.
-----------------------------------
*Осьосьо – популярное неоднозначное слово на полтавском суржике (http://www.poltava-photo.com/publ/najpopuljarnishi_frazi_na_poltavskomu_surzhiku/4-1-0-297)
И последний на сегодня - "Молчал камыш":
Мовчав очерет (вільний переклад П.Голубкова)
Відзвенів сергою Богу у вухо,
Цілувальник-серпень - й до біса в зуби,
Як остання крапелька медовухи -
На прощання все ж мені зігрів губи.
А слідом пішло і натхнення пасік,
Протікає небо, перо зламалось...
А здавалось, вічність ще є в запасі,
Та виходить, вічність - не вічна якість!
Час, як хитра сука, лежить на сіні -
Ні зими подругою, ні літа братом.
Поїзди з нудьгою біжать осінні
В ненависть з любові, а далі задом.
Очерет замовк у порожній вазі -
До пісень чи, якщо вже після злому?..
Чи оце мовчання все - і є оазис,
Непідвладний суєтному і злому?
Попытаюсь продожить "с конца" - вольным переводом стихотворения "Пусть":
НЕХАЙ (вільний переклад П.Голубкова)
Зірок рентгеном просвітився, й ось -
Душею з краю в край, як на долоні,
Я не мудрую, сподіваюсь на «авось»,
Єдиній своїй молячись мадонні.
Не хочу і міняти - хай мине -
Коня старого біля переправи,
Тривоги, недолугого мене -
На сон міцний тих, невиправно правих...
Поки в крові дзвін дзвонів ще пала,
А небо посилає вірш кохання,
Поки запотівають дзеркала,
Хоч від невірного, але зітхання,
Хай вдалину, немов на ямщику,
Через застави, терени і дати,
Горяча, як сльозинка на щоку,
Життєва трійка котиться завзято.
Ну, и - пока на десерт - "Апокалипсис":
АПОКАЛІПСИС (вільний переклад П.Голубкова)
Чи на сьомім, чи п'ятім небі,
Не об стіл кулаком, а по столу,
Не жалів і казенних меблів,
Бог пояснював щось апостолу.
І втрачав вже Всевишній витримку,
Не обмежував текст цензурою,
А апостол стояв навитяжку,
І покірно потів тонзурою.
Він за нас віддувався, каїнів,
Не шукав в цьому вигід висівки.
А Господь з нього зняв окалину,
На круті пішов оргвисновки.
Від Тверської і аж до Сокола
Гомін стих навіть у скворешниках,
Над Москвою зненацька зацокало,
І з'явились чотири вершники.
В цей час, з другом прийнявши дозу, ми
Вже в іронії щось лукавили,
Поки ми так гострили розуми,
Апокаліпсис весь проґавили.
Не могли зрозуміти – чи вижили?
Сперечалися з кимось в «Опелі»:
Чи чорти нам так душу виїли,
Чи то ми її просто прОпили.
А навкруг - не повзком, так волоком -
Не одна біда, а всі ворохом.
Та язик прикусив Цар-колокол,
І в гармати-Цар кепсько з порохом...
Що боятися пекла адськго?
Кочегаром був у Капотні я
І в общазі жив на Вернадського -
Пекло теж, ще те – «Преисподняя»!
Над під'їздами - тьма сьогодні, і
Буква долі в нас – це «і з крапкою».
Не лякав би, Отче, безоднями,
Бо життя і так не помадкою.
Може бути, не так я вірую,
Під одежу хреста не міряю,
Та назвав одну доньку Вірою,
Іншу кличу ось ще й Надією.
Нет, пожалуй, еще и "В краю непуганых попугаев":
В КРАЮ НЕЛЯКАНИХ ПАПУГ (вільний переклад П.Голубкова)
Полум'я темне ліниво у келиху грає кампарі,
Стиглі зірки так прихильно горять над затокою сонною,
Неметушливі вже хвилі відпливу, дівчатка як в барі,
Танці повз берег ведуть, відкриваючи лоно солоне.
Бродять туристи рокадою вічно вздовж моря і суші,
Манять їх пальми, і жовті ці щогли, і туші баркасів.
Пряні вітри пестять губи туристів, а душі їм сушать
Пристрастей спека, іспанські гітари і звук маракасів.
Як же це дивно, коли в іноземно-банановій чащі
Вдарять у серце зарядом картечі знайомі ці трелі...
Братику, здрастуй, рязанський ти мій соловейко, пропащий!
Як несподіваній радий я зустрічі, милий земеля!
Як ти бідуєш тут, геній маленький, невизнаний півднем,
В тільце сіреньке вмістивший широку ту душу, російську?
В цьому краю між крикливих папуг, а не в тім, хуртовинім,
Нікому слухати таїнство мерзлякуватих пісень, мій хлопчисько.
Я, как алкоголик, не могу остановиться... А тут еще попался довольно легко переводимый "Венецианский карнавал" - и вот:
ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ КАРНАВАЛ (вільний переклад П.Голубкова)
Флейти гра, світло як в діаманті.
На стільці я в кафе на пьяцца
Перед келихом, повним к'янті
Захопився вже грою паяца.
Від ніжних звуків, помилуй, Боже, -
Мороз по шкірі, ну як же можна?!
І я вельможний в камзолі дожа,
І ти захоплена і вельможна.
Нехай оратор я невеликий,
Вельми далекий від абсолюту,
Вірші під куполом базиліки
Звучать урочистіше салюту.
І не біда, що вода в каналі
Пропахла тванню, й життя в накладі,
Хай гондольєри - як є канальї,
Зате співають вони без плати!
І нам навряд чи дано забути,
Як нас Венеція цілувала,
Відігрівала серця від буден,
І карнавалом коронувала...
Так, добрался и до политики (будто мне украинских проблем недостаточно). Впрочем это еще и наша общая история:
Російська піч (вільний переклад П.Голубкова)
От часи були - з ранку й вночі рупори
Нам вганяли брехню в скроні, наче цвяхи.
Намагалися вправо тягнути «светри»,
Але вліво нас вперто вели «піджаки».
Під ногами болотом вже скислий єлей,
Сто на грудях зірок, а на небі темнО!
А щоб пси з ланцюгів не погризли людей,
Їм у глотки охриплі вливали вино...
Що ні рік – недорід, вік нас брав в оборот,
Чи то мало свобод, чи то багато вериг,
І по кухнях бурчав різночинний народ:
«Ти куди нас завів, малахольний мужик?
Ні вина, ні пшона, і холодна вже піч,
Як з роззявленим риба голодна ротОм...»,
А старий все тягнув і тягнув чи промову, чи спіч,
Указуя у завтрашній день нам перстом.
Оксамити знамен - моль, чи хтось там вже з'їв...
«То не хочуть низи, то не можуть верхи» -
Ось і вся Камасутра застійних часів.
Та які в ті роки проростали рядки!..
І казенний бетон розірвала трава,
І під камінь лежачий пробився струмок,
І кухонним героям роздали права
На свободу листів і публічних промов.
Відпочити б пора, але знов рупори
Нових істин у скроні вбивають цвяхи.
І забувши про вчора, тіснячи «светри»,
Марширують направо тепер «піджаки».
Скасували єлей і парадний салют,
Ланцюги стали довше у псів, певна річ.
Та по кухнях вже співу до ранку не чуть,
І знов з розуму зводить холодна та піч.
А тельцем золотим заморочений люд -
І не в тілі поки, і душею пропав -
Все смакує примарних він запахи «блюд»,
Що старий малахольний колись обіцяв.
Тільки щастя у торбу діряву - не лов,
Шити шубу з старої дохи - не спіши...
Скільки ж нам наламати належить ще дров,
Протопити російську щоб піч від душі?
Всё, "завязал" на сегодня!
Июнь 2015г
Петр Голубков 29.06.2015 10:48 • Заявить о нарушении
Здесь, возможно (если Вы не возражаете), появится не один перевод... Пока это "Скрипачка":
Скрипалька (вільний переклад П.Голубкова)
Дві чашки кави, булка з джемом -
За цілий вечір весь навар,
Але у стані у блаженнім
Вже Кольоровий весь бульвар.
В повидлі губи, ніби змалку,
І не збентежене дівча -
Зеленоока ця скрипалька -
Чоло схилила до плеча.
Потертий гриф не від Гварнері,
Та дівчина так хороша,
Що і в мосторгівській фанері
Раптом прокинеться душа.
І вогником її прелюдій
Так висвітляться носії,
Що це не натовп вже, а люди
Стоять і слухають її.
Хіппушка ця, руда пацанка,
Лоза незріла – сміх і жах,
Але поставою - панянка,
Але ці чортики в очах!
Курячий бог і довга нитка,
І серце відбиває такт,
І музика Альфреда Шнітке
Лякаюче бездонна так...
и "Последний хиппи":
ОСТАННІЙ ХІПІ (вільний переклад П.Голубкова)
Закотився в Неву Юпітер,
А натомість завис Меркурій.
Обіймає очима Пітер
Старий хіпі, сидить і курить.
В нього дуже блакитні джинси,
Не дзвіниця, а «колокольня»
І на круглім значку Дзержинський,
Щоб було ще і «поприкольней».
Міг би бігти до тещі в Хайфу,
По Туріну гуляти й Риму,
Та і тут вже йому по-кайфу
На бульварі смалити «Приму».
Кажуть, хрін він старий, як Ленін,
І за воріт вже небо плаче,
А на серці безсмертний Леннон,
І гранітний ще Пітер, наче...
Час довбає у тім'я кремінь,
Горді ходять повз нього «готи» -
Старий хіпі давно не в темі,
Однієї ми всі зиготи.
Він би просто хоч трохи випив,
Прогулявся проспектом Невським,
Та останньому в світі хіпі
Навіть випити ні з ким - кепсько.
И "Дефиле по зоопарку":
Дефіле по зоопарку (вільний переклад П.Голубкова)
Гутен абенд, моя люба, міль пардон,
Пожалій мене, сьогодні, пожалій!
В таку спеку випив я міцне бордо,
А додав до нього ще і божоле.
І від винного безвинно розімлів,
Подивитись думав (й дозу перебрав),
Як втрачає розум лев, що в клітку сів
За провину, що ім'я не те обрав.
Між клітин, немов сторожа по дворах,
Я себе гортанним криком бадьорИв.
Ось архар (баран по нашому – в горАх),
Ось гривастий сомалійський гамадрил...
Я йому: «Ну, як баланда, франкенштейн?
Хочеш, фініків підкину, або слив?»
Відповів мені він жестом: «Ніхт ферштейн!», -
І зсутулився, як в'язень замку Іф.
Я тоді йому: «Муа, коман са ва?»
Відповів він: «Се тре бьен, авек плезір!»
І дарма у вухо ухала сова,
І крутилася зла білка в колесІ -
Адже вже рідню відчувши, вуаля,
(Не одні ми на планетнім кораблі!)
Я читав йому по пам'яті Золя,
Сценки він з Рабле показувв мені.
Може бути, винуватий допінг вин,
Зрозумів, роздаючи я лівер «блюд»,
І чому на сонці щулиться пінгвін,
І за що весь вік горбатиться верблюд.
Годував я вже їх булкою з руки,
Розважав тих в'язнів хайками Басьо -
Ми ж так схожі, наче краплі дві з ріки,
Тільки наш загін поширше, осьосьо*!..
Дефіле по зоопарку. Підшофе
(Як музичніше сказати - форте п'ян)
Я присів за столик літнього кафе,
Від зелених мавп стомившись «ніхт шарман».
Там замовив черрі бренді, і халви...
Як з картин серед ґратчастих їх оправ
Плотолюбно так дивилися леви,
Травоїдно так дививсь один жираф.
Вечір літній недопитим черрі пах.
Я сказав офіціантці «данке шон»,
Слухав думки в черепах у черепах,
Голяка залізших спати в «капюшон».
Відчував себе я мишею, совою,
Старим буйволом, забитим на парІ,
І стерв'ятником, що марить синявою,
Де зі стервою він першою «парив».
Обпліла прути чіпка лоза зовні,
Бекав козлик про кохання всі свої.
Його очі, надто жовті сумні -
Викликали дежавю у візаві ...
Гуркотів оркестрик жестю «ля-ля-фа».
Мій сусід, шукач всіх істин у вині,
Підморгнувши через стіл: «Шерше ля фам»?
Я подумав... До дружини час мені.
-----------------------------------
*Осьосьо – популярное неоднозначное слово на полтавском суржике (http://www.poltava-photo.com/publ/najpopuljarnishi_frazi_na_poltavskomu_surzhiku/4-1-0-297)
И последний на сегодня - "Молчал камыш":
Мовчав очерет (вільний переклад П.Голубкова)
Відзвенів сергою Богу у вухо,
Цілувальник-серпень - й до біса в зуби,
Як остання крапелька медовухи -
На прощання все ж мені зігрів губи.
А слідом пішло і натхнення пасік,
Протікає небо, перо зламалось...
А здавалось, вічність ще є в запасі,
Та виходить, вічність - не вічна якість!
Час, як хитра сука, лежить на сіні -
Ні зими подругою, ні літа братом.
Поїзди з нудьгою біжать осінні
В ненависть з любові, а далі задом.
Очерет замовк у порожній вазі -
До пісень чи, якщо вже після злому?..
Чи оце мовчання все - і є оазис,
Непідвладний суєтному і злому?
Попытаюсь продожить "с конца" - вольным переводом стихотворения "Пусть":
НЕХАЙ (вільний переклад П.Голубкова)
Зірок рентгеном просвітився, й ось -
Душею з краю в край, як на долоні,
Я не мудрую, сподіваюсь на «авось»,
Єдиній своїй молячись мадонні.
Не хочу і міняти - хай мине -
Коня старого біля переправи,
Тривоги, недолугого мене -
На сон міцний тих, невиправно правих...
Поки в крові дзвін дзвонів ще пала,
А небо посилає вірш кохання,
Поки запотівають дзеркала,
Хоч від невірного, але зітхання,
Хай вдалину, немов на ямщику,
Через застави, терени і дати,
Горяча, як сльозинка на щоку,
Життєва трійка котиться завзято.
Ну, и - пока на десерт - "Апокалипсис":
АПОКАЛІПСИС (вільний переклад П.Голубкова)
Чи на сьомім, чи п'ятім небі,
Не об стіл кулаком, а по столу,
Не жалів і казенних меблів,
Бог пояснював щось апостолу.
І втрачав вже Всевишній витримку,
Не обмежував текст цензурою,
А апостол стояв навитяжку,
І покірно потів тонзурою.
Він за нас віддувався, каїнів,
Не шукав в цьому вигід висівки.
А Господь з нього зняв окалину,
На круті пішов оргвисновки.
Від Тверської і аж до Сокола
Гомін стих навіть у скворешниках,
Над Москвою зненацька зацокало,
І з'явились чотири вершники.
В цей час, з другом прийнявши дозу, ми
Вже в іронії щось лукавили,
Поки ми так гострили розуми,
Апокаліпсис весь проґавили.
Не могли зрозуміти – чи вижили?
Сперечалися з кимось в «Опелі»:
Чи чорти нам так душу виїли,
Чи то ми її просто прОпили.
А навкруг - не повзком, так волоком -
Не одна біда, а всі ворохом.
Та язик прикусив Цар-колокол,
І в гармати-Цар кепсько з порохом...
Що боятися пекла адськго?
Кочегаром був у Капотні я
І в общазі жив на Вернадського -
Пекло теж, ще те – «Преисподняя»!
Над під'їздами - тьма сьогодні, і
Буква долі в нас – це «і з крапкою».
Не лякав би, Отче, безоднями,
Бо життя і так не помадкою.
Може бути, не так я вірую,
Під одежу хреста не міряю,
Та назвав одну доньку Вірою,
Іншу кличу ось ще й Надією.
Нет, пожалуй, еще и "В краю непуганых попугаев":
В КРАЮ НЕЛЯКАНИХ ПАПУГ (вільний переклад П.Голубкова)
Полум'я темне ліниво у келиху грає кампарі,
Стиглі зірки так прихильно горять над затокою сонною,
Неметушливі вже хвилі відпливу, дівчатка як в барі,
Танці повз берег ведуть, відкриваючи лоно солоне.
Бродять туристи рокадою вічно вздовж моря і суші,
Манять їх пальми, і жовті ці щогли, і туші баркасів.
Пряні вітри пестять губи туристів, а душі їм сушать
Пристрастей спека, іспанські гітари і звук маракасів.
Як же це дивно, коли в іноземно-банановій чащі
Вдарять у серце зарядом картечі знайомі ці трелі...
Братику, здрастуй, рязанський ти мій соловейко, пропащий!
Як несподіваній радий я зустрічі, милий земеля!
Як ти бідуєш тут, геній маленький, невизнаний півднем,
В тільце сіреньке вмістивший широку ту душу, російську?
В цьому краю між крикливих папуг, а не в тім, хуртовинім,
Нікому слухати таїнство мерзлякуватих пісень, мій хлопчисько.
Я, как алкоголик, не могу остановиться... А тут еще попался довольно легко переводимый "Венецианский карнавал" - и вот:
ВЕНЕЦІАНСЬКИЙ КАРНАВАЛ (вільний переклад П.Голубкова)
Флейти гра, світло як в діаманті.
На стільці я в кафе на пьяцца
Перед келихом, повним к'янті
Захопився вже грою паяца.
Від ніжних звуків, помилуй, Боже, -
Мороз по шкірі, ну як же можна?!
І я вельможний в камзолі дожа,
І ти захоплена і вельможна.
Нехай оратор я невеликий,
Вельми далекий від абсолюту,
Вірші під куполом базиліки
Звучать урочистіше салюту.
І не біда, що вода в каналі
Пропахла тванню, й життя в накладі,
Хай гондольєри - як є канальї,
Зате співають вони без плати!
І нам навряд чи дано забути,
Як нас Венеція цілувала,
Відігрівала серця від буден,
І карнавалом коронувала...
Так, добрался и до политики (будто мне украинских проблем недостаточно). Впрочем это еще и наша общая история:
Російська піч (вільний переклад П.Голубкова)
От часи були - з ранку й вночі рупори
Нам вганяли брехню в скроні, наче цвяхи.
Намагалися вправо тягнути «светри»,
Але вліво нас вперто вели «піджаки».
Під ногами болотом вже скислий єлей,
Сто на грудях зірок, а на небі темнО!
А щоб пси з ланцюгів не погризли людей,
Їм у глотки охриплі вливали вино...
Що ні рік – недорід, вік нас брав в оборот,
Чи то мало свобод, чи то багато вериг,
І по кухнях бурчав різночинний народ:
«Ти куди нас завів, малахольний мужик?
Ні вина, ні пшона, і холодна вже піч,
Як з роззявленим риба голодна ротОм...»,
А старий все тягнув і тягнув чи промову, чи спіч,
Указуя у завтрашній день нам перстом.
Оксамити знамен - моль, чи хтось там вже з'їв...
«То не хочуть низи, то не можуть верхи» -
Ось і вся Камасутра застійних часів.
Та які в ті роки проростали рядки!..
І казенний бетон розірвала трава,
І під камінь лежачий пробився струмок,
І кухонним героям роздали права
На свободу листів і публічних промов.
Відпочити б пора, але знов рупори
Нових істин у скроні вбивають цвяхи.
І забувши про вчора, тіснячи «светри»,
Марширують направо тепер «піджаки».
Скасували єлей і парадний салют,
Ланцюги стали довше у псів, певна річ.
Та по кухнях вже співу до ранку не чуть,
І знов з розуму зводить холодна та піч.
А тельцем золотим заморочений люд -
І не в тілі поки, і душею пропав -
Все смакує примарних він запахи «блюд»,
Що старий малахольний колись обіцяв.
Тільки щастя у торбу діряву - не лов,
Шити шубу з старої дохи - не спіши...
Скільки ж нам наламати належить ще дров,
Протопити російську щоб піч від душі?
Всё, "завязал" на сегодня!
Июнь 2015г
Петр Голубков 29.06.2015 10:48 • Заявить о нарушении
Пожалуйста, если Вам так удобнее :)
Спасибо за новый перевод!
Игорь Царев 26.06.2015 20:02 Заявить о нарушении
Спасибо за новый перевод!
Игорь Царев 26.06.2015 20:02 Заявить о нарушении
Петр, простите за нескромный, но не праздный вопрос: а в каком городе Вы живете?
Игорь Царев 27.06.2015 22:52 Заявить о нарушении
Игорь Царев 27.06.2015 22:52 Заявить о нарушении
А с каких пор такие вопросы стали нескромными?!. Я родился и прожил семьдесят с гаком лет в городе Мариуполе. Живу и сегодня, хотя безо всякой уверенности в завтрашнем дне... А почему для Вас этот вопрос не праздный, если не секрет?.. (*_*)
Петр Голубков 28.06.2015 08:01 Заявить о нарушении
Петр Голубков 28.06.2015 08:01 Заявить о нарушении
Не секрет :) В нем - надежда увидеть Вас в Москве в ноябре на Церемонии вручения наград Премии имени Игоря...
Игорь Царев 28.06.2015 18:53 Заявить о нарушении
Игорь Царев 28.06.2015 18:53 Заявить о нарушении
Спасибо, но тут уместно вспомнить фразу: "Оставь надежду... и т.д", поскольку я давно уже "не выездной" ни по физическому, ни по душевному состоянию... Впрочем, в Москве живет моя родная племянница, которая уже получала за меня в ЦДЛ некоторые дипломы. Если такой вариант возможен - я не против, хотя и не претендую на "лавры" (о чем я уже писал), тем более, в нынешней "прифронтовой" ситуации. Переводя хорошие стихи, я и так получаю удовольствие... (*_*)
Удачи!
Петр Голубков 28.06.2015 20:17 Заявить о нарушении
Удачи!
Петр Голубков 28.06.2015 20:17 Заявить о нарушении
Жаль, жаль, что Вы "не выездной"... Ладно, обо всем спишемся позже, осенью.
С удовольствием читаю Ваши переводы.
Иногда теряю ритм, но это из-за того, что неправильно ставлю ударения :( Приходится читать строчку заново, меняя ударения в словах :)
Игорь Царев 28.06.2015 20:29 Заявить о нарушении
С удовольствием читаю Ваши переводы.
Иногда теряю ритм, но это из-за того, что неправильно ставлю ударения :( Приходится читать строчку заново, меняя ударения в словах :)
Игорь Царев 28.06.2015 20:29 Заявить о нарушении
Не исключено, что и я где-то допустил "ляп", вызвавший сбой ритма, поскольку делаю любительские и "скороспелые" переводы. Если есть такая возможность, их бы не мешало показать профессионалам до того, как выносить на серьезную аудиторию. В этом отношении "Стихи.ру" - демократичнейшая "трибуна", что является одновременно и плюсом, и минусом...
Петр Голубков 28.06.2015 20:59 Заявить о нарушении
Петр Голубков 28.06.2015 20:59 Заявить о нарушении
Нет уж, Петр, Мне щепетильность не позволит выносить Ваши творения на чей-либо суд. Тем более в Стихире :) Если считаете необходимым, сделайте это сами :), а потом мне правки - в качестве подарка :)
Игорь Царев 28.06.2015 21:44 Заявить о нарушении
Игорь Царев 28.06.2015 21:44 Заявить о нарушении
В том-то и дело, что я тоже чересчур щепетилен в отношении правки моих стихов, либо переводов.Поэтому и публикую их там, где еще более щепетильные критики встречаются редко. Другое дело, когда речь идет о всевозможных конкурсах с участием профессионалов... Впрочем, я не настаиваю, а только предлагаю, сам-то я как-нибудь "отгавкаюсь", если что... (*!*)
Петр Голубков 29.06.2015 09:18 Заявить о нарушении
Петр Голубков 29.06.2015 09:18 Заявить о нарушении
А сегодня - уже "завтра"... Предлагаю вариант перевода "Городского моллюска":
МІСЬКИЙ МОЛЮСК (вільний переклад П.Голубкова)
Хіба в раковині море шумить?
Може, там вчорашній посуд ще є.
Ну, а те, що душу з тілом штормить,
Спробуй випити, героє, з моє!
Не хвалися, чепурна що Москва,
Ти закоханий, а сам-то любим?
Її губи - гірка піна морська,
Холодніше океанських глибин.
Недолугим небесам не молюсь -
Хто я є бо на міському цім дні?
Без імен черевоногий молюск,
Хоч перлина під язик є в мені.
Дальше придется писать отдельными замечаниями, поскольку в одну рецензию не принимает компьютер...
Петр Голубков 29.06.2015 10:51 Заявить о нарушении
МІСЬКИЙ МОЛЮСК (вільний переклад П.Голубкова)
Хіба в раковині море шумить?
Може, там вчорашній посуд ще є.
Ну, а те, що душу з тілом штормить,
Спробуй випити, героє, з моє!
Не хвалися, чепурна що Москва,
Ти закоханий, а сам-то любим?
Її губи - гірка піна морська,
Холодніше океанських глибин.
Недолугим небесам не молюсь -
Хто я є бо на міському цім дні?
Без імен черевоногий молюск,
Хоч перлина під язик є в мені.
Дальше придется писать отдельными замечаниями, поскольку в одну рецензию не принимает компьютер...
Петр Голубков 29.06.2015 10:51 Заявить о нарушении
А это перевод "Письма в город Ч":
ЛИСТ В МІСТО «Ч» (вільний переклад П.Голубкова)
В графинчику сльоза, і ковбаса опівдні -
Нам скрашують життя, та не в усіх світах:
Фруктове бо вино чудово йде на півдні,
Горілка ж добре йде скоріш на Півночах.
А особливо, як росу вже змінить іній,
І клинить журавлів зірватися в політ,
І всі твої сліди в череповецькій глині,
Як цінний експонат, пакує перший лід.
Не сьорбав ти баланд, не воював в Афгані,
Не свій серед чужих пиятик і утіх,
Століття два тому ти грав би на органі,
Писав би не про те, й співав би не для тих.
Хай кисень за вікном, холодний, ніби «в'язок»,
Хай пробирає дрож від крапельниць дощу,
Прийми свої сто грам для розігріву в'язок
Й співай про місто «Ч» на зло його вождю.
І пам'ятай, що десь вночі без відпочинку
Все дряпає пером аркущики-листи
По віршах побратим, у ту ж пірнувши зірку,
Й горілку навіть п'є таку саму, як ти.
(Здесь тоже пришлось уйти от множественного числа к единственному)
Петр Голубков 29.06.2015 12:06 Заявить о нарушении
ЛИСТ В МІСТО «Ч» (вільний переклад П.Голубкова)
В графинчику сльоза, і ковбаса опівдні -
Нам скрашують життя, та не в усіх світах:
Фруктове бо вино чудово йде на півдні,
Горілка ж добре йде скоріш на Півночах.
А особливо, як росу вже змінить іній,
І клинить журавлів зірватися в політ,
І всі твої сліди в череповецькій глині,
Як цінний експонат, пакує перший лід.
Не сьорбав ти баланд, не воював в Афгані,
Не свій серед чужих пиятик і утіх,
Століття два тому ти грав би на органі,
Писав би не про те, й співав би не для тих.
Хай кисень за вікном, холодний, ніби «в'язок»,
Хай пробирає дрож від крапельниць дощу,
Прийми свої сто грам для розігріву в'язок
Й співай про місто «Ч» на зло його вождю.
І пам'ятай, що десь вночі без відпочинку
Все дряпає пером аркущики-листи
По віршах побратим, у ту ж пірнувши зірку,
Й горілку навіть п'є таку саму, як ти.
(Здесь тоже пришлось уйти от множественного числа к единственному)
Петр Голубков 29.06.2015 12:06 Заявить о нарушении
На сегодня последний, немного "слишком вольный" перевод "Быпьем, братцы, за Рубцова:
Вип'ємо-но, за Рубцова! (вільний переклад П.Голубкова)
Нуль питань лише в матросів. Не матрос я… Ось дивись:
Чом ми дивимося косо на того, хто в небо вріс?
Пічка, кахельна обнова, димом застить світло. Бред…
Вип'ємо-но за Рубцова - справжній, братці, був поет!
Був нездарою б - і ладно. Їх - гати хоч греблю - жах.
Угораздило ж з талантом жити, з лампою в грудЯх -
Палить взимку, влітку десь там, так, що Господи спаси!
А без цього всім поетам не жилося на Русі.
Що в цигарці нікотину? Розум є, а щасть нема.
Поматросив долю й кинув. Чи то кинула сама?
Жив нехай він не зразково - хто прожив без каяття?
Вип'ємо-но, за Рубцова неприкаяне життя.
Слово зле б'є навиліт, тисне пальці чобітком.
Ви, бубнові, не свистіли й улюлюкали гуртом?
Досі ще не зарубцован слід тернового вінця.
Вип'ємо-но, за Рубцова поминального винця!
У потилиці щось тяжко, свічка ось за упокій,
Непочата поруч пляшка, наче песик дворовий,
Пес старий зайшовся лаєм, хмарь, горілка як вода...
Я би випив з Миколаєм. Вже нема його, шкода.
Пока всё!
Петр Голубков 29.06.2015 13:12 Заявить о нарушении
Вип'ємо-но, за Рубцова! (вільний переклад П.Голубкова)
Нуль питань лише в матросів. Не матрос я… Ось дивись:
Чом ми дивимося косо на того, хто в небо вріс?
Пічка, кахельна обнова, димом застить світло. Бред…
Вип'ємо-но за Рубцова - справжній, братці, був поет!
Був нездарою б - і ладно. Їх - гати хоч греблю - жах.
Угораздило ж з талантом жити, з лампою в грудЯх -
Палить взимку, влітку десь там, так, що Господи спаси!
А без цього всім поетам не жилося на Русі.
Що в цигарці нікотину? Розум є, а щасть нема.
Поматросив долю й кинув. Чи то кинула сама?
Жив нехай він не зразково - хто прожив без каяття?
Вип'ємо-но, за Рубцова неприкаяне життя.
Слово зле б'є навиліт, тисне пальці чобітком.
Ви, бубнові, не свистіли й улюлюкали гуртом?
Досі ще не зарубцован слід тернового вінця.
Вип'ємо-но, за Рубцова поминального винця!
У потилиці щось тяжко, свічка ось за упокій,
Непочата поруч пляшка, наче песик дворовий,
Пес старий зайшовся лаєм, хмарь, горілка як вода...
Я би випив з Миколаєм. Вже нема його, шкода.
Пока всё!
Петр Голубков 29.06.2015 13:12 Заявить о нарушении
А я включился в стахановское движение и выдаю на-гора сверх плана перевод "Чудаков":
Диваки (вільний переклад П.Голубкова)
Як березневі «піддахи»
Завжди у неба під рукою,
Так і нічні ці диваки,
Що вічно чахнуть над строкою.
Старателі пустих турбот,
Пророки від словесних студнів,
Вони - оманливий народ! -
То немічні, то всемогутні.
Упертіші за віслюків,
З палаючими головами
Вмирають вмить заради слів,
Відроджуються теж словами.
Лишь бы копилка не переполнилась словами...
Петр Голубков 29.06.2015 16:08 Заявить о нарушении
Диваки (вільний переклад П.Голубкова)
Як березневі «піддахи»
Завжди у неба під рукою,
Так і нічні ці диваки,
Що вічно чахнуть над строкою.
Старателі пустих турбот,
Пророки від словесних студнів,
Вони - оманливий народ! -
То немічні, то всемогутні.
Упертіші за віслюків,
З палаючими головами
Вмирають вмить заради слів,
Відроджуються теж словами.
Лишь бы копилка не переполнилась словами...
Петр Голубков 29.06.2015 16:08 Заявить о нарушении
В жизни не догадалась бы, что "диваки" - это "чудаки" :)))))
Игорь Царев 29.06.2015 22:36 Заявить о нарушении
Игорь Царев 29.06.2015 22:36 Заявить о нарушении
Ну, почему же, в русском языке "чудо" и "диво" - тоже давние приятели... (*_*)
Петр Голубков 30.06.2015 07:29 Заявить о нарушении
Петр Голубков 30.06.2015 07:29 Заявить о нарушении
Вот еще "сладкая парочка" переводов (надеюсь, перевод их не слишком изуродовал):
Б... (вільний переклад П.Голубкова)
Коли б бенкети не пусті б,
Коли не літня б ця заграва,
Коли б за нашим пароплавом
Не мчав би рій летючих риб,
Коли б не божеволів я б,
В портах хисткі б не дуже сходні,
І коли вчора б, не сьогодні
Терла плече сума моя б,
За книги Сент-Екзюпері
І за абсент - не дав ні цента б,
Кисть божевільного Вінсента б -
Не бачив у вогні б зорі.
А, був розумний я коли б, -
Не потривожив долю я би,
Не став поетом ніколИ б
І не писав ніколи б ямби...
ДЕМІУРГАМ (вільний переклад П.Голубкова)
Є деміурги мови, є
Язичники, чи мовотворці!..
Восторгом золотих пропорцій -
Кожен рядок у них стає...
Хто їм послав цей дивний дар?
Де так висловлюватись вчаться,
Що їх слова ночами сняться,
Живлячи душі як нектар?..
Склад – то суворий, а то в транс
Введе, божественно недбалий,
Як світить між рядків, бувало,
Високий сенс космічних трас...
Але хто б знав, ціною чого
Дається почерк їм легкий,
В легенях нікотин який,
І скільки болю тім'яного,
Як прогорають в їх душі
І тухнуть в склянці недокурки,
Як засинають демиурги,
Обличчям впавши у вірші...
Петр Голубков 30.06.2015 07:45 Заявить о нарушении
Б... (вільний переклад П.Голубкова)
Коли б бенкети не пусті б,
Коли не літня б ця заграва,
Коли б за нашим пароплавом
Не мчав би рій летючих риб,
Коли б не божеволів я б,
В портах хисткі б не дуже сходні,
І коли вчора б, не сьогодні
Терла плече сума моя б,
За книги Сент-Екзюпері
І за абсент - не дав ні цента б,
Кисть божевільного Вінсента б -
Не бачив у вогні б зорі.
А, був розумний я коли б, -
Не потривожив долю я би,
Не став поетом ніколИ б
І не писав ніколи б ямби...
ДЕМІУРГАМ (вільний переклад П.Голубкова)
Є деміурги мови, є
Язичники, чи мовотворці!..
Восторгом золотих пропорцій -
Кожен рядок у них стає...
Хто їм послав цей дивний дар?
Де так висловлюватись вчаться,
Що їх слова ночами сняться,
Живлячи душі як нектар?..
Склад – то суворий, а то в транс
Введе, божественно недбалий,
Як світить між рядків, бувало,
Високий сенс космічних трас...
Але хто б знав, ціною чого
Дається почерк їм легкий,
В легенях нікотин який,
І скільки болю тім'яного,
Як прогорають в їх душі
І тухнуть в склянці недокурки,
Як засинають демиурги,
Обличчям впавши у вірші...
Петр Голубков 30.06.2015 07:45 Заявить о нарушении
А вот перевод, "нав'язливий,як сон "Про Коктебеля":
Коктебель (вільний переклад П.Голубкова)
«Обліхтаріли» вже міста
В Криму від ночі.
В її розсолі Кара-Даг
Підошву мочить.
Душа вже впала б ниць нишкОм,
Та віщий камінь
Стрічає гостей шашличком,
А не віршами.
Прибій лукавим часом знов
«Переполошен».
Колись у нього, як в любов,
Війшов Волошин.
Тут парапет тепер новий,
І пристань збоку,
І слід на стежці тій, вузькій -
Мабуть, до Бога.
Високий схил сховавсь давно
У молочаю.
І ми у думах сидимо
З чашками чаю.
І тепла крапля молока -
Душі єлеєм.
А молоко - як хмар ріка
Над Коктебелем.
Пришлють, під рік Новий, привіт
Друзі з Тавриди.
І так радіти буде кіт
Шматку ставриди.
А нам дістанеться мускат
Спогадів славних -
Смужка піску, хвиль «неоглядь»
Й світло над нами.
Ти пам'ятаєш, як щодня
Снував вздовж бухти
Буксир, який вже всі судна
Прозвали «Ух, ти!»?
Він, ніби бубон, грохотав,
Кивав трубою,
Неначе хвилі римував
Поміж собою.
Згубивши день, стікав з гори
Морок ліловий.
І плив кудись також весь Крим
Бикоголовий...
Хай пам'ять крутить колесо -
Геть сум але я:
Життя нав'язливе, як сон
«Про Коктебеля».
Петр Голубков 30.06.2015 09:46 Заявить о нарушении
Коктебель (вільний переклад П.Голубкова)
«Обліхтаріли» вже міста
В Криму від ночі.
В її розсолі Кара-Даг
Підошву мочить.
Душа вже впала б ниць нишкОм,
Та віщий камінь
Стрічає гостей шашличком,
А не віршами.
Прибій лукавим часом знов
«Переполошен».
Колись у нього, як в любов,
Війшов Волошин.
Тут парапет тепер новий,
І пристань збоку,
І слід на стежці тій, вузькій -
Мабуть, до Бога.
Високий схил сховавсь давно
У молочаю.
І ми у думах сидимо
З чашками чаю.
І тепла крапля молока -
Душі єлеєм.
А молоко - як хмар ріка
Над Коктебелем.
Пришлють, під рік Новий, привіт
Друзі з Тавриди.
І так радіти буде кіт
Шматку ставриди.
А нам дістанеться мускат
Спогадів славних -
Смужка піску, хвиль «неоглядь»
Й світло над нами.
Ти пам'ятаєш, як щодня
Снував вздовж бухти
Буксир, який вже всі судна
Прозвали «Ух, ти!»?
Він, ніби бубон, грохотав,
Кивав трубою,
Неначе хвилі римував
Поміж собою.
Згубивши день, стікав з гори
Морок ліловий.
І плив кудись також весь Крим
Бикоголовий...
Хай пам'ять крутить колесо -
Геть сум але я:
Життя нав'язливе, як сон
«Про Коктебеля».
Петр Голубков 30.06.2015 09:46 Заявить о нарушении
Не знаю, последний ли это июньский перевод,а не мешало бы закончить первое полугодие на оптимистичной ноте... Свои стихи подобного жанра я называю "мелкохулиганскими". А в данном случае - это:
БУДДИСТСЬКО-ОПТИМІСТИЧНЕ (вільний переклад П.Голубкова)
По нашій чи Тверській, по їхньому Монмартру,
Вперед, чи то назад, куди б ти там ні йшов -
Ти на ціпок прийми, й повторюй, наче мантру:
«У Будди добре все! Все Будді ХОРОШО!»
Яка б там лабуда ні лізла десь з-під спуду,
Яка б дурниця десь ні вводила у шок,
При справах будь-яких - спокійний будь, як Будда,
І, знай собі, талдич: «Все Будді ХОРОШО!»
Молитовник залиш смиренному монаху
І не дивись на баб, як кінь той з-поза шор...
Якщо життя пошле одного разу на кіл,
Звичайно ж, що і там все Будді ХОРОШО!
Скінчивши шлях земний, на гір зійдемо луг ми
І канемо в хмарки, немов у вири ці,
Де білі всі сніги тієї Джомолунгми
Як пасочки лежать у Будди на руці...
А поки що, дружок, по їхньому Монмартру,
По нашій чи Тверській, куди б ти там ні йшов -
Прийми ти на ціпок, й повторюй, наче мантру:
«У Будди добре все! Все Будді ХОРОШО!»
Пусть и впредь у всех ВСЁ БУДЕТ ХОРОШО! (*_*)
Петр Голубков 30.06.2015 10:33 Заявить о нарушении
БУДДИСТСЬКО-ОПТИМІСТИЧНЕ (вільний переклад П.Голубкова)
По нашій чи Тверській, по їхньому Монмартру,
Вперед, чи то назад, куди б ти там ні йшов -
Ти на ціпок прийми, й повторюй, наче мантру:
«У Будди добре все! Все Будді ХОРОШО!»
Яка б там лабуда ні лізла десь з-під спуду,
Яка б дурниця десь ні вводила у шок,
При справах будь-яких - спокійний будь, як Будда,
І, знай собі, талдич: «Все Будді ХОРОШО!»
Молитовник залиш смиренному монаху
І не дивись на баб, як кінь той з-поза шор...
Якщо життя пошле одного разу на кіл,
Звичайно ж, що і там все Будді ХОРОШО!
Скінчивши шлях земний, на гір зійдемо луг ми
І канемо в хмарки, немов у вири ці,
Де білі всі сніги тієї Джомолунгми
Як пасочки лежать у Будди на руці...
А поки що, дружок, по їхньому Монмартру,
По нашій чи Тверській, куди б ти там ні йшов -
Прийми ти на ціпок, й повторюй, наче мантру:
«У Будди добре все! Все Будді ХОРОШО!»
Пусть и впредь у всех ВСЁ БУДЕТ ХОРОШО! (*_*)
Петр Голубков 30.06.2015 10:33 Заявить о нарушении
Ну да... А я - от слова "смотреть" -"дивиться". То есть "диваки" - наблюдатели, зеваки, зрители и т.п. :))))
Игорь Царев 30.06.2015 17:20 Заявить о нарушении
Игорь Царев 30.06.2015 17:20 Заявить о нарушении
Возможно, корни были и общие, Дива-дракона, к примеру... А пока предлагаю перевод "Электротехнического романса:
Електротехнічний романс (вільний переклад П.Голубкова)
У пральну закохався машину пилосос.
Співав їй серенади і цілував взасос,
Він весь палав від пристрасті, бажань вже не тая,
І щось гуло у ньому – на-пру-го-ма-ні-я.
Приємні з пилососом прогулянки, тощо,
Але потрібен пральній інший супруг дещо.
Вона ж, машина пральна - не дівчинка бо вже -
І фінський холодильник їй до душі майжЕ.
Він білий немов айсберг, солідний як рояль,
З ним нічого не страшно і не шкода, не жаль.
Що толку в пилососі - він босий ловелас,
А холодильник повний копчених всіх ковбас.
Зробити важко вибір, скажіть, що краще - ось:
Солідний холодильник, чи бідний пилосос?
А тут з'явився й третій – з його захопленням,
Так гладить – нема зладу з сер-це-ка-ла-тан-ням.
Ні, світ не досконалий. Давайте про діла -
Так, пральна та машина – вже з феном десь втекла.
Але ночами сняться їй – пилосос, підчас,
І фінський холодильник, копчених рай ковбас.
Кстати, я сегодня экспромтом, без согласования с Вами, опубликовал на своей странице (я там под своим именем - Петр Голубков) свой стих "Хвала и честь Царю" (светлой памяти Игоря). Если там что не так - дайте знать, я готов удалить эту публикацию. Удачи!
Петр Голубков 30.06.2015 18:45 Заявить о нарушении
Електротехнічний романс (вільний переклад П.Голубкова)
У пральну закохався машину пилосос.
Співав їй серенади і цілував взасос,
Він весь палав від пристрасті, бажань вже не тая,
І щось гуло у ньому – на-пру-го-ма-ні-я.
Приємні з пилососом прогулянки, тощо,
Але потрібен пральній інший супруг дещо.
Вона ж, машина пральна - не дівчинка бо вже -
І фінський холодильник їй до душі майжЕ.
Він білий немов айсберг, солідний як рояль,
З ним нічого не страшно і не шкода, не жаль.
Що толку в пилососі - він босий ловелас,
А холодильник повний копчених всіх ковбас.
Зробити важко вибір, скажіть, що краще - ось:
Солідний холодильник, чи бідний пилосос?
А тут з'явився й третій – з його захопленням,
Так гладить – нема зладу з сер-це-ка-ла-тан-ням.
Ні, світ не досконалий. Давайте про діла -
Так, пральна та машина – вже з феном десь втекла.
Але ночами сняться їй – пилосос, підчас,
І фінський холодильник, копчених рай ковбас.
Кстати, я сегодня экспромтом, без согласования с Вами, опубликовал на своей странице (я там под своим именем - Петр Голубков) свой стих "Хвала и честь Царю" (светлой памяти Игоря). Если там что не так - дайте знать, я готов удалить эту публикацию. Удачи!
Петр Голубков 30.06.2015 18:45 Заявить о нарушении
Я не только не возражаю, я признательна Вам. Была на Вашей страничке, прочитала. Тронута.
И... хотелось бы, чтобы эти строки были и на сайте Игоря "Пятая стихия" на форуме "Мы помним". Буду признательна.
Все новенькое - в копилку! На днях Ваш раздел "Переводы" пополнится еще несколькими стихами. Буду выкладывать порциями, растягивая удовольствие... :)
Игорь Царев 01.07.2015 04:28 Заявить о нарушении
И... хотелось бы, чтобы эти строки были и на сайте Игоря "Пятая стихия" на форуме "Мы помним". Буду признательна.
Все новенькое - в копилку! На днях Ваш раздел "Переводы" пополнится еще несколькими стихами. Буду выкладывать порциями, растягивая удовольствие... :)
Игорь Царев 01.07.2015 04:28 Заявить о нарушении
Насчет "Пятой стихии" - попытаюсь... А пока - еще парочка переводов в копилку:
* * * (вільний переклад П.Голубкова)
Вже на межі між «інь» і «янь», я
Смакую хміль дієпричастя,
Шукаю в мові такі стани,
Коли не в стані наше щастя.
Читаю Чейза - все умовно,
В лапках - думок всіх коромисла.
Шкарлупки слів,умови мовні -
Не бачу глузду, сенсу, смислу.
Я ж - вже освічений сьогодні:
Прийменник - це не «привід» слово.
Та семантична ця безодня
Мене ламає як сліпого.
Де інша мова – інша й казка,
Де без закуски всі цідять віскі,
Я зовсім іншої закваски,
Я ж і мовчу - теж по-російськи.
Катулл це добре, та Пушкін ближче.
Нехай мчить римська та трирема,
Мовою мертвою - оближе
Вовчиця Ромула і Рема.
Русь - словом теж, не ликом шита,
Хоч грілася і не мохером.
На «пі» чужого алфавіту
Своїм відповідала «хером».
І в порожнечі, як займенник
Промінчик пробивавсь крізь хащі:
«Я помню чудное мгновенье»...
Ну, хто сказати зумів би краще?
НІЧНИЙ ТАНЕЦЬ (вільний переклад П.Голубкова)
Оркеструє етюди Ліста
Свистом вітру і хрускотом насту
Ніч, як Лінда Евангеліста,
Так зухвало вже голінаста * -
Віроломно змінившись зовні,
Лише в шарфику від Армані
То куражиться в пасодоблі,
То вальсує над будинкАми.
У красуні так погляд тягучий,
Ритми румби і страсті самби,
Начепив би піджак від Гуччі,
Й станцював я з такою сам би.
Але давить небесний бітум,
І від цього я, право слово,
Відчуваю себе розбитим
Бонапартом під Ватерлоо.
Вранці друзі спитають: «Де був?
Шкіра м'ята, колір землистий ... »
Що скажу я? З Наомі Кемпбелл?
Або з Ліндою Евангелістой?
Така дилда, зарозуміла...
Що, така нам не пара? Знаю!
Через місяць, чи два, ймовірно,
Нас у рості весна зрівняє.
Петр Голубков 01.07.2015 07:29 Заявить о нарушении
* * * (вільний переклад П.Голубкова)
Вже на межі між «інь» і «янь», я
Смакую хміль дієпричастя,
Шукаю в мові такі стани,
Коли не в стані наше щастя.
Читаю Чейза - все умовно,
В лапках - думок всіх коромисла.
Шкарлупки слів,умови мовні -
Не бачу глузду, сенсу, смислу.
Я ж - вже освічений сьогодні:
Прийменник - це не «привід» слово.
Та семантична ця безодня
Мене ламає як сліпого.
Де інша мова – інша й казка,
Де без закуски всі цідять віскі,
Я зовсім іншої закваски,
Я ж і мовчу - теж по-російськи.
Катулл це добре, та Пушкін ближче.
Нехай мчить римська та трирема,
Мовою мертвою - оближе
Вовчиця Ромула і Рема.
Русь - словом теж, не ликом шита,
Хоч грілася і не мохером.
На «пі» чужого алфавіту
Своїм відповідала «хером».
І в порожнечі, як займенник
Промінчик пробивавсь крізь хащі:
«Я помню чудное мгновенье»...
Ну, хто сказати зумів би краще?
НІЧНИЙ ТАНЕЦЬ (вільний переклад П.Голубкова)
Оркеструє етюди Ліста
Свистом вітру і хрускотом насту
Ніч, як Лінда Евангеліста,
Так зухвало вже голінаста * -
Віроломно змінившись зовні,
Лише в шарфику від Армані
То куражиться в пасодоблі,
То вальсує над будинкАми.
У красуні так погляд тягучий,
Ритми румби і страсті самби,
Начепив би піджак від Гуччі,
Й станцював я з такою сам би.
Але давить небесний бітум,
І від цього я, право слово,
Відчуваю себе розбитим
Бонапартом під Ватерлоо.
Вранці друзі спитають: «Де був?
Шкіра м'ята, колір землистий ... »
Що скажу я? З Наомі Кемпбелл?
Або з Ліндою Евангелістой?
Така дилда, зарозуміла...
Що, така нам не пара? Знаю!
Через місяць, чи два, ймовірно,
Нас у рості весна зрівняє.
Петр Голубков 01.07.2015 07:29 Заявить о нарушении
По результатам беглого просмотра - это, похоже, последние "массовые" переводы. Далее - возможны "розничные" (если нет возражений). А пока - "последняя серия" (если уместится всё, вплоть до деда Кирилла):
Море скелі не рахує (вільний переклад П.Голубкова)
Тут бере «начал начало» -
Брак тяжіння до Землі,
Й від надійного причалу
Відриває кораблі
Берег - як свічки, задує,
Борт - підставить хвилям злим...
Море скелі не рахує.
Вище моря - Бог один.
Капітани мовчки курять,
Ніч – «червоно місячна»,
Кораблі спішать від бурі,
Під собой не чують дна.
За кормою вітер злиться,
І пече безвихідь вже...
Море бурі не боїться.
Море сил не береже.
Про загиблих плаче вобла,
Плакати не личить нам.
Хрест ламкий - соснова щогла -
Пропливає повз, он там.
В небі плач чайок вирує -
Душ загиблих маята ...
Море сльози не рахує.
Морю солоно і так.
НЕПОВЕРНЕНЦІ (вільний переклад П.Голубкова)
Що, рай від Єви - чи позбавили?
Та ж торжеством людського семені
Її сини тепер в Ізраїлі,
І в Португалії, і в Ємені ...
Живуть на Істрі і під Ошвою,
Гудуть «Саабами» і «Маздами»...
Та всюдисущею підошвою
І диск вже місячний ізгваздали!
Що це – принижене положення?
Пружина давнього вигнАння?
Або потреба до розмноження,
Зрівнянна з тягою до знАння?
Лише старі скриплять колінами,
Моля про прощення скоріше.
Але з новими поколіннями
Шанс на повернення блідніша.
ЧАС ОДНОРАЗОВИХ СТАКАНЧИКІВ (вільний переклад П.Голубкова)
Нас відучили щось робити на віки...
Десь грає легковажніший канканчік.
Дешевий одноразовий стаканчик
Безбожно псує коньяків смаки.
І, велич співвідносячи з мошною,
Самі ми одноразові по суті -
З бенкетів на пластмасовій посуді
Про вічне міркувати - вже смішнО.
Подружка на ніч. Туфлі на сезон.
Коротких дружб вантаж не надто важить.
І горизонт ганчірками розтяжок
Від нас ховає місто-фармазон.
Часи нас б'ють, і стрілками січуть
Не щоб про душі наші нагадати,
А просто фаршем нашим наповняти
Бездонне, алчне зяяння секунд.
ПІД БЕЗОДНЕЙ КРИЖАНОЮ (вільний переклад П.Голубкова)
Не тугою вже міською,
Не Тверською воровською -
Віє тишею такою
Чисте небо над Окою.
Підморгнув далекий бакен.
Чути сонний бред собаки.
І луна між берегами
Розбігається хвильками.
А у річки нині течка.
Заповітне ось містечко,
Де вона волною чалою
Тиснеться вже до причалу,
Хвилі сивої водою
Ніжить берег з лободою,
Хвилею ж, ще вороною,
Оббігає стороною.
Я забуду скоро, дійсно,
Галасливе дуже місто,
Назавжди закрию двері
І покину димний берег,
Через вири всі і трави
Відпливу на берег правий
З його тишей неземною
Під безодней крижаною...
САМОТНІСТЬ (вільний переклад П.Голубкова)
Десь самотній дід Кирил
В клітці жив з бетону.
Пізно ввечері курив
Трубку телефону.
Біг той дим по проводах,
Мірив світ кроками,
Зустрічаючись, на жах,
З довгими гудками.
Він хапав їх за грудки,
Матюкав за все те.
Тільки довгі ті гудки -
То «Нема», то «Нєту...
Нєту вдома нікого,
Ні душі, ні тіла…».
Окрім діда самого,
Доля всіх простила.
Не відспіваний дідок
Свічку сам хапає,
Тютюн курить, «табачок»,
Зустрічі чекає.
І не кличте його в храм
Господу молитися,
Краще дайте двісті грам
Вранці похмелитися.
Пока всё...
Удачи!
Петр Голубков 01.07.2015 13:06 Заявить о нарушении
Море скелі не рахує (вільний переклад П.Голубкова)
Тут бере «начал начало» -
Брак тяжіння до Землі,
Й від надійного причалу
Відриває кораблі
Берег - як свічки, задує,
Борт - підставить хвилям злим...
Море скелі не рахує.
Вище моря - Бог один.
Капітани мовчки курять,
Ніч – «червоно місячна»,
Кораблі спішать від бурі,
Під собой не чують дна.
За кормою вітер злиться,
І пече безвихідь вже...
Море бурі не боїться.
Море сил не береже.
Про загиблих плаче вобла,
Плакати не личить нам.
Хрест ламкий - соснова щогла -
Пропливає повз, он там.
В небі плач чайок вирує -
Душ загиблих маята ...
Море сльози не рахує.
Морю солоно і так.
НЕПОВЕРНЕНЦІ (вільний переклад П.Голубкова)
Що, рай від Єви - чи позбавили?
Та ж торжеством людського семені
Її сини тепер в Ізраїлі,
І в Португалії, і в Ємені ...
Живуть на Істрі і під Ошвою,
Гудуть «Саабами» і «Маздами»...
Та всюдисущею підошвою
І диск вже місячний ізгваздали!
Що це – принижене положення?
Пружина давнього вигнАння?
Або потреба до розмноження,
Зрівнянна з тягою до знАння?
Лише старі скриплять колінами,
Моля про прощення скоріше.
Але з новими поколіннями
Шанс на повернення блідніша.
ЧАС ОДНОРАЗОВИХ СТАКАНЧИКІВ (вільний переклад П.Голубкова)
Нас відучили щось робити на віки...
Десь грає легковажніший канканчік.
Дешевий одноразовий стаканчик
Безбожно псує коньяків смаки.
І, велич співвідносячи з мошною,
Самі ми одноразові по суті -
З бенкетів на пластмасовій посуді
Про вічне міркувати - вже смішнО.
Подружка на ніч. Туфлі на сезон.
Коротких дружб вантаж не надто важить.
І горизонт ганчірками розтяжок
Від нас ховає місто-фармазон.
Часи нас б'ють, і стрілками січуть
Не щоб про душі наші нагадати,
А просто фаршем нашим наповняти
Бездонне, алчне зяяння секунд.
ПІД БЕЗОДНЕЙ КРИЖАНОЮ (вільний переклад П.Голубкова)
Не тугою вже міською,
Не Тверською воровською -
Віє тишею такою
Чисте небо над Окою.
Підморгнув далекий бакен.
Чути сонний бред собаки.
І луна між берегами
Розбігається хвильками.
А у річки нині течка.
Заповітне ось містечко,
Де вона волною чалою
Тиснеться вже до причалу,
Хвилі сивої водою
Ніжить берег з лободою,
Хвилею ж, ще вороною,
Оббігає стороною.
Я забуду скоро, дійсно,
Галасливе дуже місто,
Назавжди закрию двері
І покину димний берег,
Через вири всі і трави
Відпливу на берег правий
З його тишей неземною
Під безодней крижаною...
САМОТНІСТЬ (вільний переклад П.Голубкова)
Десь самотній дід Кирил
В клітці жив з бетону.
Пізно ввечері курив
Трубку телефону.
Біг той дим по проводах,
Мірив світ кроками,
Зустрічаючись, на жах,
З довгими гудками.
Він хапав їх за грудки,
Матюкав за все те.
Тільки довгі ті гудки -
То «Нема», то «Нєту...
Нєту вдома нікого,
Ні душі, ні тіла…».
Окрім діда самого,
Доля всіх простила.
Не відспіваний дідок
Свічку сам хапає,
Тютюн курить, «табачок»,
Зустрічі чекає.
І не кличте його в храм
Господу молитися,
Краще дайте двісті грам
Вранці похмелитися.
Пока всё...
Удачи!
Петр Голубков 01.07.2015 13:06 Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
Стелилась жизнь не так уж чтоб,
И, как обычно, на её пределе
Ушел, как жил... Лег скромно в гроб.
И вечную память пропели...
Мир праху.
Полищук Виталий 03.06.2013 14:51 • Заявить о нарушении
Стелилась жизнь не так уж чтоб,
И, как обычно, на её пределе
Ушел, как жил... Лег скромно в гроб.
И вечную память пропели...
Мир праху.
Полищук Виталий 03.06.2013 14:51 • Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
Царствие Небесное светлому человеку широкой души и расширенного сердца.Он с нами в своих проникновенных,наполненных небесной музыкой,стихах.
Валерий Андарало 12.04.2013 02:57 • Заявить о нарушении
Царствие Небесное светлому человеку широкой души и расширенного сердца.Он с нами в своих проникновенных,наполненных небесной музыкой,стихах.
Валерий Андарало 12.04.2013 02:57 • Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
Два года собирался послать фотографию таблички "ул. Победы д. 8" Этим летом точно пошлю, думал. да и так не торопит.... успею.... Не успел. светлая память.
Васильев Игорь 10.04.2013 19:49 • Заявить о нарушении
Два года собирался послать фотографию таблички "ул. Победы д. 8" Этим летом точно пошлю, думал. да и так не торопит.... успею.... Не успел. светлая память.
Васильев Игорь 10.04.2013 19:49 • Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
спасибо за удовольствие читать настоящее!
СВЕТЛАЯ ПАМЯТЬ...
Вера Лан 07.04.2013 02:55 • Заявить о нарушении
спасибо за удовольствие читать настоящее!
СВЕТЛАЯ ПАМЯТЬ...
Вера Лан 07.04.2013 02:55 • Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
... несомненно ПОЭЗЕР... МОСКВА-ВЛАДИВОСТОК... как гипноз... ... с уважением...
Сергей Тополян 25.03.2013 00:42 • Заявить о нарушении
... несомненно ПОЭЗЕР... МОСКВА-ВЛАДИВОСТОК... как гипноз... ... с уважением...
Сергей Тополян 25.03.2013 00:42 • Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
"Что не толпа уже, а люди
Стоят и слушают её." - это супер!!!
"Время одноразовых стаканчиков" - очень-очень понравилось. В точку.
Получила огромное удовольствие. Стихи очень хорошие.
Елена Гутник 22.03.2013 13:54 • Заявить о нарушении
"Что не толпа уже, а люди
Стоят и слушают её." - это супер!!!
"Время одноразовых стаканчиков" - очень-очень понравилось. В точку.
Получила огромное удовольствие. Стихи очень хорошие.
Елена Гутник 22.03.2013 13:54 • Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
"Пока в крови гудят колокола,
И небо осыпается стихами,
Пока запотевают зеркала
От моего неверного дыханья,
Почтовой тройкой, вдаль на ямщике
Через заставы, тернии и даты
Горячею слезинкой по щеке
Пусть жизнь упрямо катится куда-то."(с)
~*~
А мы, как встарь, под шепот звезд
И тайный свет полной луны
По морю рифм рассыплем горсть
И нам простятся все грехи...
Игорь, спасибо за книгу.
150 одним файлом на одном дыхании...
С уважением и теплом,
.
Людмила Бенёва-Колегова 06.03.2013 06:41 • Заявить о нарушении
"Пока в крови гудят колокола,
И небо осыпается стихами,
Пока запотевают зеркала
От моего неверного дыханья,
Почтовой тройкой, вдаль на ямщике
Через заставы, тернии и даты
Горячею слезинкой по щеке
Пусть жизнь упрямо катится куда-то."(с)
~*~
А мы, как встарь, под шепот звезд
И тайный свет полной луны
По морю рифм рассыплем горсть
И нам простятся все грехи...
Игорь, спасибо за книгу.
150 одним файлом на одном дыхании...
С уважением и теплом,
.
Людмила Бенёва-Колегова 06.03.2013 06:41 • Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
"Земляника губ любимых
Изумительна на вкус!"
Красиво!
С уважением,
Серёжа Серый 03.03.2013 23:46 • Заявить о нарушении
"Земляника губ любимых
Изумительна на вкус!"
Красиво!
С уважением,
Серёжа Серый 03.03.2013 23:46 • Заявить о нарушении
Рецензия на «150 текстов одним файлом» (Игорь Царев)
очень много текста сразу,что-то хотелось спросить про "крепдешиновую грусть",но пока дочитала до окончания,мысль ушла./лучше каждый стих отдельно/.
Маркуз 01.03.2013 16:54 • Заявить о нарушении
очень много текста сразу,что-то хотелось спросить про "крепдешиновую грусть",но пока дочитала до окончания,мысль ушла./лучше каждый стих отдельно/.
Маркуз 01.03.2013 16:54 • Заявить о нарушении