Мак Сим

"Прикольнi речi вiдбуваються, коли розумiєш, що єдине, що у тебе є в свiтi,
це.. Кiлька днiв тому, теж саме, але гарний настрiй, i начебто тi ж самi
люди, але настрiй гарний був... Був. Я чекав на тебе сьогоднi, так само, як
i вчора, рiзницi насправдi нема, просто вчора я мав надiю, що випадково,
неймовiрно-випадково, десь на вулицi, десь стоячи на зупинцi, iдучи пiшки
..а ти напевно їхатимеш авто.. А позавчора... Ти думаєш у мене є робота,
на яку я ходжу кожень день? Ти думаєш, у мене є друзi, до яких я повертаюсь
увечорi, ти думаєш ... Я знаю тiльки твоє iм'я. Я знаю як тебе звати, але
не знаю, як позвати, i чи ти хочеш цього.. Я не знайду цього на холодних
вулицях, у теплих кафешках, у назвиклому домi... Я знайду це тiльки у тебе.
У тебе.. з вуст твоїх, слiв, думок, ранкiв i ночей... Цi люди, поруч мене,
це гра мене i тебе. Я радiсний з ними, коли чомусь повiрив у неймовiрну,
захоплюючу надiю, вiру, пiдiрвану i розiрвану тобою, мною, цiми людьми...
Ким, Сонечко? Ким.. Вибач, знову. Це теж зiзнання в коханнi. Вiдверте
просто занадто. Але не звертай.. Будь собою. Все ж нашi життя окремо, i
далеко одне вiд одного. І це правдиво-прагматично. Тобто, здається те, що є
насправдi.."

Написать личное сообщение    Добавить в список избранных

Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.

Соглашаюсь