Гуцулка Ксеня
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжно-біла,
Гуцул Ксеню в ній впізнав.
Він дивися в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова одні-єдині
Він до неї промовляв :
"Гуцулко Ксеню, я тобі на трембіті,
лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль.
Душа страждає, звук трембіти лунає,
А що серце кохає - бо гаряче, мов жар!"
( Пісня " Гуцулка Ксеня")