антипоема. кармiновий квадрат

***
це шахедне небо наді мною
і ненависть всередині
віджата як виноград, одна макуха.

---
весна тягне по землі
брудну ковдру
зі свіжими людськими кістками.

---
виносять старого
весь у бетонному бруді
використовують ковдру як носилки
кривавий килим-літак

---
любов не заважає
творцеві нас вбивати.
недопалки в снігу як довгоносики в пшеничному борошні.
оголені дроти
звисають зі стовпів, лежать на мерзлій землі
невинно тонкі, підступні
паралізовані змії.

---
дівчинка років семи накрита простирадлом
з рани на обличчі кров просочилася крізь тканину
червона плащаниця
пташенята болю бавовняне поле
сиплеться червоний сніг
compassion м'яке як пінопласт
дівчинка лежить на снігу
з неба падає червоний сніг
руки підтримують її під голову

---
світлина скляна клітка
з якої не можна вийти
але можна увійти
жінка із зеленими злими очима
за вухами як квіти - язики пожежі

---
зима війни
відро з попелом
прах невідомого
попереду порожня зелена папка
мертвого літа

---
залишився зліпок її зубів у жуйці
Помпеї внутрішнього світу
у дитини - помпейчики
ракета - змащене зображення глиста у небі
ніби в блакитному глазному яблуку

---
ти підглядаєш у смерть
у замкову щілину
у літній зомбі сад
адже двері відчинити не можна
бо вони зотліли, згнили, згоріли
лишилася замкова щілина
висіти у просторі як куля як бджола

---
оповиті кривавою
мрякою місяці війни
щось чужорідне ввійшло у мій світ
немовля плаває як креветка в утробі мами
разом із гранатою

---
яка ймовірність, що воно ніжкою
або ручкою висмикне чеку
яка ймовірність, що під час пологів
їх рознесе на шматки
з цим світом нам жити до кінця днів

примари дітей
катаються на роликах
хоча асфальт зжраний обстрілами
ще в перший рік вторгнення
реальність роздвоюється як язик змії
розвивається
двійковий код пухлини

---
за ніч до нас на подвір'я впало сто тисяч
і сімнадцять сніжинок
я їх усі порахував усі відмітив
я як Господь Бог, бо він
у подробицях роздивився
снігопад людей
та не можна нікого врятувати
і зберегти
бо ж уже скоро березень
і весна-палач протирає підсніжниками мечі

мобільники перемовляються
як цвіркуни
звалені в купу

---
її обличчя немов три птахи
зшиті нитками світла в одну істоту обличчя.
обгорілий паспорт придавлений каменем.
напис білою фарбою на воротах "люди".
золотий пушок на шиї маленької дівчинки
(виводила на спині доньки маркером
ім'я, прізвище, дату народження, номер мобільного.
мертвий номер.
за рік буде новий хазяїн)

---
всі ці жахливі деталі -
сплав Крюгера і Майкла
місячною ходою, погадкою пливе,
пританцьовує монстр із ножами.
замість очей - дірки з обгорілими краями,
обличчя на світлинах, пропалених цигарками,
м'яка шкіра, як плавлений сир,
смугастий джемпер порваний, забруднений у чужій крові,
і рукавичка, усіяна діамантами,
із силою занурюється у рану на животі.





"По той бік попелу" | 2024 + доповнення