Простягни мені руку свою…
Я хворію тобою нестримно…
Наодинці щоночі тремчу —
Того бути ніяк не повинно…
Що в мені не розгледів, скажи?
Сам не знаєш від чого сховався…
Кажуть, істина десь у вині…
Але ж з іншою ти цілувався…
Я то знала… та сльози з очей
Пролились, ніби ливнем із неба…
Віра вщухла в життя і в людей:
Стало дихати важко, а треба…
Не шукай більше зустрічей тут,
Хай панує доріг паралельність,
Як що щиро кохають — не п’ють
З інших уст світанкову відвертість…
(Ніка)
Листопад 2024
Простягни менi руку свою
© Copyright: Вероника Удовиченко-Ивашина, 2024
Свидетельство о публикации №124120800645
Свидетельство о публикации №124120800645
Рецензии