I бiль пiдступа

І біль підступає, а то — відступає,
І теплится віра у серці одна:
У спокій, у тишу, що я колисаю,
Бажаючи лиш, щоб скінчилась війна…

Усі почуття на долонях тремтячих
Складаються в лінії, що не зітреш,
Я вірю у себе та вірю у щастя,
Яке голуб миру в домівки внесе…

Коли прилетить — поки що невідомо,
Але я всим серцем чекаю його,
Та істинно мрію заглянути в очі
Тому, хто миліший серденьку всього…

Не хочу сльозам віддавати довіру,
Хай небо блакитне зі мною зітхне,
Я знаю, під ним нові квіти розквітнуть,
Я вірю, що біль той пекучий мине…

А поки молитися буду невпинно,
За неньку нескорену злу ворога,
За воїнів всих: за живых та загиблих,
Бажаючи лиш, щоб скінчилась війна…
(Ніка)
14.08.2022
172-й день війни


Рецензии
Щиро дякую - вельмишановна пані Вероніка! Аж у сердці пече від сповіді Вашої...
Почекайте ще трохи: наша перемога - вже от-от підійде, вже от-от!
А потім, через декілька років, ми - не впізнаємо неньку нашу: бо вона розквітне так - що аж запаморочиться у розумі...
Хай Вам щастить!

Чуть-Чуть Другой   17.11.2022 00:07     Заявить о нарушении
Щиро дякую вам за такі теплі слова та підтримку)))
Чекаємо та віримо тільки у найкраще.
З великою повагою,

Вероника Удовиченко-Ивашина   17.11.2022 21:22   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.