Зимова ніч приспала все навкруг,
Завадивши майстерно потеплінню.
Замовк і вітер від сонливих фуг,
Ледь-ледь кружляв примарливою тінню.
Пройшлася берегом притихлої ріки,
Мабуть, весняна повінь їй вже сниться.
Розсипала ясним зерном зірки,
Немов ліхтарик, запалила місяць.
Свинцева височінь, так схожа на графіт,
Мигтіла від алмазного насіння.
А ніч вслухалась у безлюдний світ
І мимохідь вдивлялася у вікна.
Замріяно присівши в самоті
На лаві, що стояла сиротливо,
Ніч задрімала в сонній німоті,
Уловлюючи шерехи чутливо...
Зимова нiч
© Copyright: Галина Чехута, 2022
Свидетельство о публикации №122020404150
Свидетельство о публикации №122020404150
Рецензии