Безумство Одiссея

Згідно з давньогрецькими міфами, Одіссею було передбачено, що якщо він піде на Троянську війну, то повернеться через 20 років самотнім жебраком. Тож він почав вдавати із себе божевільного: запряг у плуг віслюка та бика і став сіяти сіль...


НАТОВП:

Війна! Війна! До мурів Трої
Безстрашні рушили герої
Під звуки мідної труби!
Хто не іде шукати слави,
Хто не вступає в наші лави –
Достойний вічної ганьби!

Троянське плем'я на кинджали
Давно б уже ми поздіймали –
Якби не чухавсь Менелай!
Тепер ніщо нас не гальмує!
Якщо ж інакше хтось мудрує –
Афіно, зрадника скарай!

ОДІССЕЙ (з порога своєї хати):

Що за безглузді теревені!
Яка війна?! Ви – навіжені!
Що вас погнало з рідних сіл
Шукать погибелі?

НАТОВП (спиняючись):

                Ми знаєм:
Пріам  – у сварці з Менелаєм!
Його ненавидить Ахілл!

ОДІССЕЙ (хапаючись руками за голову):

За ці дрібниці ви готові
Пролить моря людської крові?!
Вас ошукали шахраї!
Іти світ за очі, в пустиню,
Щоб за Ахіллову гординю
Покласти голови свої?!

Якби я згодився вмирати,
То лиш за те, щоб відстояти
Мету – високу та благу!
Щоб захистить дітей, дружину,
Народ, свободу, Батьківщину –
Мою Ітаку дорогу!

ГОЛОС ІЗ НАТОВПУ:

Замовкніть, дядьку! Ви неначе
Сьогодні випили добряче!

ОДІССЕЙ:

Та я тверезіший за вас!

НАТОВП:

Ні! Він на п’яного не схожий!
Він – зрадник! Найманець ворожий!
Ми з ним розправимось ураз!

(до Одіссея)

Якщо не хочеш в край Харонів,
Зізнайся – скільки міліонів
Тобі заплачено?! Невже
Свого добра тобі замало?
Чому так дивишся зухвало?!
Кажи, Пріамів протеже!

(Одіссей мовчки посміхається.)

ГОЛОС ІЗ НАТОВПУ

У вічі нам регоче сміло...
Він божевільний! Ясне діло !

НАТОВП (обступаючи Одіссея):

Та ну?! Це треба з'ясувать!
Ну що, розумний Одіссею?
Похвастай мудрістю своєю!
Вступай негайно в нашу рать!

Якщо не вирушиш під Трою,
То ми покінчимо з тобою –
Підеш до пращурів в Аїд!

ОДІССЕЙ (про себе):

Зізнався з юрмищем свавільним…
Уб'ють! Прикинусь божевільним.

(до натовпу):

Мені орати поле слід!

Я прижену вола із лугу
Та з віслюком впряжу до плугу.
Веліла жінка сіять сіль…
А ви – мене заговорили!
Нахаби! Стали, наче брили!
Ідіть, пройдисвіти, звідсіль!

(натовп здригається від реготу)

Ви ще й смієтеся?! Доволі!
Щоб вам усім і жмені солі
Не зріть у житницях своїх!

НАТОВП:

Ну й Одіссей! Зело блаженний!

(Одіссея відпускають. Озброєні ахейці, розмахуючи мечами, сміючись та співаючи пісень, вирушають на війну.)

ОДІССЕЙ (услід натовпу):

Вернись, народе мій злиденний!
Тебе підштовхують на гріх!

(Ніхто не слухає Одіссея. А той – все стоїть на порозі своєї хати і сумно дивиться услід веселому войовничому натовпу… Попереду ахейців чекають десять років кровопролитної безглуздої війни під стінами Трої...)