Серед розквітлого латаття на озерці
Поволі плавав диво-красень лебідь.
Тримався гордо та не гордовито,
Дививсь, мов у люстерко в плесо чисте.
Бо в ньому відображення - так чітко -
Вірної подруги - біленької лебідки,
Що завжди поруч: в бурю, дощ і вітер
Й погожу днину, коли сонце світить.
В місячну ніч, як зорі в небі сяють
І на світанку, як вони згасають.
Не розлучаються птахи ні на хвилину,
Таке воно кохання лебедине.
2015 р.
Лебедине кохання
© Copyright: Неонила Гуменюк 2, 2021
Свидетельство о публикации №121073002430
Свидетельство о публикации №121073002430
Рецензии