Не надо быть жадиной!

  Сестре на день рождения родители подарили надувную детскую резиновую лодку и детский спасательный круг. Сколько радости было! Мы долго вертели её подарки в руках, вдыхая магазинный запах новой резины, наконец-то отправились на ставок, который находился за селом на болоте, где хозяйничали важные гуси. Это нас не остановило.

  До самой воды надутую лодку соседские мальчишки несли осторожно и с гордостью. Если бы было нужно, они и дальше бы несли, всё-таки приятно держать в руках новую красивую вещь, пусть даже и не свою! Ведь до сих пор ни у кого не было надувной лодки, поэтому можно было понять радость мальчишек.

 Вот и ставок! Гусей отогнали, лодку опустили на воду. На правах именинницы и хозяйки лодки, сестра уверенным шагом направилась к воде, натянув при этом на себя надувной круг. Мальчики помогли ей сесть и оттолкнули лодку от берега.

  Нет, зависти не было. Мы, сидя на берегу, любовались девочкой в лодке.
Любовались пять минут, десять, двадцать... Потом нам надоело любоваться, мы начали скучать. Потом мы начали злиться. Сестра на просьбы дать поплавать на лодке не реагировала.
И только после этого до нас дошло, что мы можем плавать без лодки, не обращая внимания на "жадину-говядину", быстро разделись и залезли в тёплую воду.

  Сестра этого никак не ожидала. Чтобы привлечь к себе внимание, привстала на лодке и, не удержавшись, упала в воду головой вниз. Всё произошло очень быстро.
В одно мгновение опустевшая лодка оказалась в стороне, а круг с болтающимися  ногами – метров за два от неё.

 От неожиданности и страха я, старшая сестра, оцепенела, не в силах что-либо предпринять. И только мой друг Сашка молниеносно сориентировался: стремглав бросился к сестре на помощь. Но перевернуть круг оказалось не так-то просто, ему не хватало силы, к тому же ноги сестры суматошно "крутил педали". Мы все замерли.

  Сообразив, что надо действовать по-другому, он просто начал тянуть круг к берегу. Мы бросились на помощь и общими усилиями вытащили несчастную девочку. Слава Богу она не захлебнулась, хоть и наглоталась воды. В полнейшей тишине смотрели, как откашливалась и приходила в себя.
  И только когда её щёки порозовели, мы с облегчением вздохнули.
Она стянула с себя круг и протянула нам:
– Берите! И лодку берите!
Но мы даже не шелохнулись.
Спасибо, сестрёнка, не надо! Уже плавать не хочется!
  Не знаю, кто рассказал родителям о случившимся, но и лодка и круг на следующий день непонятно куда исчезли...

10.07.2018

из книги "Давай вспомним!"

=================



                НЕ ТРЕБА БУТИ ЖАДІБНОЮ!
 
   Сестрі на день народження батьки подарували надувний дитячий гумовий човен та дитяче рятувальне коло. Скільки радості було! Ми довго крутили її подарунки в руках, вдихаючи магазинний запах нової гуми, нарешті вирушили на ставок, який знаходився за селом на болоті, де паслися поважні гуси. Це нас не зупинило.

   До самої води надутий човен сусідські хлопчаки несли обережно і з гордістю. Якби було потрібно, вони б і далі несли, все-таки приємно тримати в руках нову гарну річ, хай навіть і не свою! Адже досі ні в кого не було надувного човна, тож можна було зрозуміти радість хлопчаків.

   Ось і ставок! Гусей відігнали, човен опустили на воду. На правах іменинниці та господині човна сестра впевненим кроком попрямувала до води, натягнувши при цьому на себе надувне коло. Хлопчики допомогли їй сісти у човен і відштовхнули від берега.

    Ні, заздрості не було. Ми, сидячи на березі, милувалися дівчинкою в човні.
Милувалися п'ять хвилин, десять, двадцять... Потім нам набридло милуватися, ми почали нудьгувати. Потім ми почали злитися. Сестра на прохання дати поплавати на човні не реагувала. І тільки після цього до нас дійшло, що ми можемо плавати без човна, не звертаючи уваги на "жадіну", швидко роздяглися і залізли в теплу воду.

    Сестра цього ніяк не чекала. Щоб привернути увагу, привстала на човні і, не втримавшись, впала у воду головою вниз. Все сталося дуже швидко. В одну мить спорожнілий човен виявився осторонь, а коло з ногами, що бовталися над водою, – метрів за два від нього.

   Від несподіванки і страху я, старша сестра, заціпеніла, не в змозі зрушити з місця. І тільки мій друг Сашко блискавично зорієнтувався – стрімголов кинувся до сестри на допомогу. Але перевернути коло виявилося не так просто: йому не вистачало сили, до того ж ноги сестри метушливо "крутили педалі". Ми всі завмерли.

   Зрозумівши, що треба діяти інакше, він почав тягти коло до берега. Ми кинулися на допомогу і спільними зусиллями витягли нещасну дівчинку. Слава Богу вона не захлинулась, хоч і наковталася води. У цілковитій тиші дивилися, як відкашлювалася і приходила до тями.
  І тільки коли її щоки порожевіли, ми з полегшенням зітхнули.
Вона стягнула з себе коло і простягла нам:
– Беріть! І човен беріть!
Але ми навіть не ворухнулися.
Дякую, сестричко, не треба! Вже плавати не хочеться!
  Не знаю, хто розповів батькам про те, що сталося, але і човен і коло наступного дня незрозуміло куди зникли.

10.07.2018

кн. "Далеке і близьке"