Про рабiв i волю, урбанiзацiю

Раби потрібні тому, хто мало в чому бажає відповідальності щодо інших. Вільна людина – діє способом безвідповідальним відносно себе, реалізуючи свободу, не дбаючи про долю своєї відповідальності перед рабовласником. Вільний соціум діє безвідповідально стосовно свого рабовласника, бо він не має свободи у невільному суспільстві.
Вільна людина дає волю іншим. Наскільки сильна воля вільної людини – настільки вона чиста перед суспільством, настільки вона самодостатня. Воля людини має засновки у образах, праобразах, що виходять за межі усталених рамок, норми, установлених рабовласником. Рабовласник обмежений у образах бажаючи втримати статус. Завжди. Це природно для нього. Як правило. він не бажає ні змінювати себе, ні інших. І це фатально, приречено, небезпечно.
Урбанізація суспільства є наслідком проявлення свободи людини у здатності до організації в єдиний свідомий організм сили та особливої енергії.
Раби і урбанізація є певними поєднаними але водночас динамічними конструкціями. Їх спільність у тому, що вони, як об’єкт і об’єкт, природно ідентичні у динаміці розвитку, маючи тенденцію до вивільнення енергії для буття людини у єдиний можливий спосіб досягнення найкращої свободи. Такі умови сучасного трансформуючого світу, його рівня, його режиму.. (с)


Ярослав М., АМ 0:04, 12.08.2020р.