Дощить... і заливає серце
А в серці тім привязані човни
Один тобі —
Сідай, пливи до золотого сонця
Бо в іншім я... уже пливу туди.
Безкрайне небо, рожевіють зорі
Лани жовтіють навкруги...
Пливуть човни у золотім колоссі
В одному я, а в іншім ти.
Дощить... і заливає серце
Осліплий день, розпливчасті сади
Скрізь дощ і ніч до золотого сонця
Пливуть...два промені забутої весни.
Два човна...
© Copyright: Михаил Сахоненко, 2020
Свидетельство о публикации №120072802712
Свидетельство о публикации №120072802712
Рецензии
Дякую, Михайле за насолоду читати ваші вірші та надхнення.
Кожен вірш, це історія кохання! В якій вирує радість і смуток.
Весняний сніг.
Поверх бурхливі хвилі.
Вода кликоче біля ніг.
Дві чайки змоклі, посивілі,
Торкнулись крила у воді.
Скрізь дощ і ніч,
із двох мелодій
в одну зіллються на весні.
Весняний сніг,
поверх бурхливі хвилі,
були і ми колись щасливі.
Все тут і наче у ві сні.
З повагою.
Галина Би-Локур 03.11.2020 22:21 • Заявить о нарушении
Кожен вірш, це історія кохання! В якій вирує радість і смуток.
Весняний сніг.
Поверх бурхливі хвилі.
Вода кликоче біля ніг.
Дві чайки змоклі, посивілі,
Торкнулись крила у воді.
Скрізь дощ і ніч,
із двох мелодій
в одну зіллються на весні.
Весняний сніг,
поверх бурхливі хвилі,
були і ми колись щасливі.
Все тут і наче у ві сні.
З повагою.
Галина Би-Локур 03.11.2020 22:21 • Заявить о нарушении