Одна дорОга

Стогнала хата. Бачило село,
Як батька поле споряджало:
ОбжИну жита не дожало,
А батька, наче й не було!

Упало небо. Небо – не дитя...
З півдня шматок землі піднято.
У середовищі життя,
Не довго човгала лопата:
 
Пошана, шана, оклик, перепИт.   
ПозасвідОме – ні для кого, 
Коли з усіх – одна дорога –
Пусте ознчене … І світ!               


Рецензии