– Чому, мамо, доля у кожного різна?
Чом бідні й багаті у світі цім є?
Скажи мені, мамо, чому не всі ніжні?
Скажи мені, рідна, чи щастя десь є?
– Ой, сину мій любий, у всіх своя доля,
Вона, як те сонце, буває одна,
І те, що ми маєм, на все Божа воля,
І так повелося в житті віддавна.
А щастя, мій сину, воно є усюди,
Та кожен, по-своєму, бачить його,
Його розуміють, по-різному люди,
І кожен так рветься до щастя свого.
– Як щастя те, мамо, скажи, виглядає?
Чи зможеш мені ти його показать?
Господаря щастя якось обирає?
Й чи можу своє з-поміж всіх розпізнать?
– Здоровим буть, любий, і мати родину –
Це щастя найбільше, яке в світі є.
Багато що можеш, пізнать в житті, сину,
Та кожному доля дарує своє.
– Я дякую, мамо, тобі за розмову,
Щасливий від того, що ти в мене є.
Я маю родину щасливу й чудову
Й берегтиму я вічно щастя своє.
28.05.2020 р.
Розмова
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120052806989
Свидетельство о публикации №120052806989
Рецензии