Казка про право
Простою мовою, говорячи про право, ми маємо справу із феноменом «права», як певним починаючим струмком, певним потоком. Це може бути потік інформації, потік/поява благ, дій, простору, свободи, інтересів, речей, ну і власне – потік/наявність проблем, тощо.
Умовно кажучи – потік – це вода, певне ефірне середовище, що охоплює нашу свідомість, яке виникло та створено у засновках не нами, або ж, зачасту нами породжене. Все залежить від того чи ми реально маємо справу із джерелом, стоючи біля струмка чи ми дивимось на мапу/карту? Коли ми стоїмо біля джерела чи таке виходить від нас – то це природнє право. Коли ж ми димимось на мапу та її листаємо – то це право позитивне/писане. Воно по суті є до певної міри фіксацією природнього права, що записане людьми, із певною культурою, свідомістю, менталітетом та власною освіченістю та вподобаннями, власне – своїм внутрішнім світом та досвідом. І, що головне, карта писалась на різних етапах та різними людьми, у різні віки.
Потік води, який із точки своєї появи, того маленького струмка починає свій рух розтікаючись по долині, поволі шукаючи різні найзручніші на своєму шляху вирви, заглибленості, власне, низину, що дає можливість йому розтектись. Через неприпинення дії джерела вода постійно прибуває. Відбувається знову природній процес. Це дає можливість утворювати струмок через певний час та через певний доланий шлях (простір) у річку, наповнюючи її певною глибиною, придаючи їй рельєф, зливаючись із іншими струмками та річками та перетікаючи у море, утворюючи згодом океан (и). Чим далі розливається річка тим більше у ній особливостей. Цікавим є те, що на утвореній вже глибині є дно, яке має різний рельєф. Там можуть міститись різні велико- чи мало- ємні речі (каміння, скелі). Вода/як ефір права, може бути нести за собою не тільки частинки сміття, мулу, але й цілі айсберги, значна частина яких знаходиться під водою. В правовому регулюванні ці речі відіграють подекуди ключову роль, адже не дають можливість їх або подолати, або долати із їх обходом, тобто оминати. Це приклад не якісних мап права (з точки зору позитивного права), або ж приклад природнього права коли за природою людина не здатна повноцінно охопити реальну сутність речей.
Струмки, річки, озера, моря й океани мають свою глибину, прозорість, та навіть прісність чи солоність. Це приклад розвинутості права, його чистоти, повноти регулювання, здатності отруювати чи відновлювати людські стосунки, людину, її можливості занурюватись на його глибину та пізнавати право, або ж, вдало маневрувати і долати шлях протягом життя у суспільстві, у природніх та позитивних правилах. Забруднення можливо уявити від правопорушень, зловживань, проступків, злочинів.
Усім їм притаманний або спокій, або коливання, шторми і, навіть, цунамі. Їх причини – це поведінка людини, суспільства, держави у конкретному ефірному середовищі. Отруїти можна окен, забруднивши річку чи то струмок. Часто, люди отруюють джерело – це права четвертого покоління.
Джерел – уособлює сенс життя.
Слід пам’ятати, що вода не тече до гори. Тільки в низ. Тому право, яке витікає із свідомості людини може бути притаманним тільки для людини, а не для Бога/Творця/Абсолюта ... (с)
Свидетельство о публикации №120052204761