Вiйна

Зрання збирати не польові квіти
Та суницю біля знайомого тину,
А кров'ю замацані внутрішні органи,
Та інші, дрібно змелені, людські частини

Надірвалась заря,
плювалась кров'ю, зубами вибитими
Та вбитими стелила поверх пшениці
Стеблів, Несамовито

Кістки броса, щочасно
Та скількі було крапок
То стільки засвітло
Ще вмре, синів, батьків, та друзів
В потузі щось змінити
Я сам був проткнутий
Кремезним штикножем
Не дай БожЕ
Прокинутись від відгуків
Військових зборів зброї
Та на заборі зіржавілом
Тіла підвішені за ноги.
Яскравий промінь
Небуття
Здіймався над проклятим містом
Ніхто не знав чи скінчиться все це,
Ні ти, ні я
Так, дійство круговерть,
Криваві зорі, каруселі,
Розмови
Безпідставні
Що не мають сенсу.
Речі, їх сенс
Усе було подібно аду
Не треба більшого, прошу
Російською

"Не надо,
стрелять по городам родным"
Я збережу лиш пам'ять по полеглих,
Усіх байдужих , ворогів , застережу,
Що прийде час, коли вас поведуть
По коридорах темних.
Лиш цього в господа прошу

9.10.19-27.1.20