Смуток

Начебто сніг так схожий на крупинки
Начебто дощ схожий на батоги
Я маю співчуття до жінки
З якою ми не друзі і не вороги.

Вона нічого від мене не попросить
Вона здебільшого в собі сама
Ніколи не сміється й не голосить
Друзів у неї вже давно нема.

Війна у неї забрала чоловіка
І в тому пеклі раптово він пропав
Ні мертвий, ні живий від літа
Куди подівся-ніхто їй не сказав.

Проходять дні-за літом знову осінь
Зима лиш тільки туги додає
Вона мов скеля яку море точить
Як дерево, що з вітром заграє.

Пробачте за порівняння лукаві
Якщо її зустрінете-розговоріть
Дайте надію що повернеться коханий
Смуток на двох із нею розділіть.
21.01.2020


Рецензии