2031

      
П'ятий президент Петро,
Випив літру спирту,
І поїхав на метро ,
До своєї видри.

Десять років відмотав,
З повним конфіскатом,
До копійки все віддав,
Вілли, бакси, яхти.

Від дзвінка і до дзвінка,
Рив уран на шахті,
Крав із нички петуха
Шоколадні вафлі!

Всі гріхи він відмолив,
Відпахав як демон,
Душу й тіло положив,
І скінчився термін.

Ось приїхав у село,
Де жила Марина,
Зрозумів що став козлом,-
Утекла скотина!

Із коханцем за кордон,
Захвативши ничку,
Що заникав під полом,
А іще під піччям.

- Діти де? - спитав Петро,
У свого старого.
- По борделях голяком,
Розтавляють ноги!

Меньший в зоні - як і ти,
Термін свій мотає,
Крав,вбивав,попав в "хрести",
Як він там - не знаю!

Ну а старший - знаєш сам,
Жить не зміг з ганьбою,
Нализався геть у хлам,
Й булькнув головою,

У Дніпро серед моста,
Поруч з рестораном,
Хоронили без хреста,
В ямі за парканом.

Як попів я не просив -
Не дали поблажки,
Бо згадали "томаси",
Мову, віру й пляшку!

Ось така ***ня ,Петро,
Дорогий мій сину,
Нащо треба то було,
****ить без упину..

Хто табе ,козла, просив,
Бігати - стрибати,
Президентство закінчив -
І бігом  втікати!

Ну а ти як той баран,
Вперся в стіну рогом,-
Долі всім переламав,
Бо не вірив в Бога!

Скільки крові ти попив,
У простого люду,
Сам себе перетворив,
В грішника-Іуду!

Згинь,зійди з людських очей,
Щоб ніхто не бачив,
Я ж поставлю сто свічей,
В церкві і поплачу!...

Взяв мотузочку Петро,
І кусочок мила,
І з тих пір не зна ніхто,
Де його могила.


Рецензии