Змея жалости

Все глибше й глибше пізнаю я світ, -
його з вершини досвіду вже бачу.
О, скільки промайнуло рідних літ!
Мої літа, за вами  не заплачу,

але повзе вже десь змія жалю, -
у неї, певно, вистачить отрути,
щоб я фатальність вже змогла відчути, -
адже  люблю життя своє й терплю

усі його проблеми й негаразди.
Така вже доля випала мені,
що їй ніхто ніколи ще не заздрив.
Та я – лише гартуюся в борні!
               
Січень 2018.


Рецензии