Чому вiтри не вгомоняться...

***
Чому вітри не вгомоняться раптом,
Тоді, коли сум серця душу полонить.
Чому весна садковим ароматом,
Не зніме біль мою, зі всюди, де болить.

Засяє зірка в небі з надвечір’я,
Сп’янить хмільним вином, запросить знову в даль,
В далекий світ,  небесного сузір’я ,
Де ангел грає музику, -  святий скрипаль.

Та не для мене музика ця ллється,
І звуки чарівні не радують мене,
Життя людське стихає, і здається, 
Чорт все живе зі світу прожене.

На розум сподіватися не пізно,
Крихкий є шанс малий, але він є завжди,
Не буде без людей моїй Вітчизни,
У прах все піде, раптом, піде, назавжди.

Та не здійсняться думки про погане,
Не зникне світ людський зі шпальт моїй землі.
Поки на небі сонечко багряне,
Летіти будуть в небі вічно журавлі.

Вітри, вони ж колишуть душу часом,
І завдають злегка, помірний  серцю біль.
Пробуджують свідомість, мужність, разом,
Вивітрюють,  п’янкий  часів  минулих,  хміль.


Рецензии
Скажу лише, відчувається - автор талановитий дуже !

Валер Чобану   13.03.2020 11:55     Заявить о нарушении
Дякую Вам, але я є таким яким є і до дуже ... мені далековато ... Рахую, що усі люди, майже усі, талановиті та не усі спроможні знайти і розкрити свої таланти. З вдячністю,

Иван Стариков 2   28.03.2020 15:58   Заявить о нарушении
Згоден з тобою Іван !

Валер Чобану   28.03.2020 19:24   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.