Як же хочеться Вам розказати,
Яка тиха Українська ніч.
Ти сідаєш біля рідної хати,
Остаєшся із нею віч - на -віч.
Ти милуєшся небом, зірками,
Вспоминаєш дитинство своє.
І обличчя закриваєш руками,
Бо солона сльоза ріже око твоє.
Ти замріяно сидиш біля хати,
Свіжий вітер б'є у висок.
Вспоминаєш із болем стару матір,
Сто минут і сто в сердці думок.
А десь тихо шепочуть дерева,
І читають твої всі думки.
Гріє рани на сердці тривога
І Надію вселяє залюбки.
Як же можно село не любити,
Ніч повільно торкалась землі.
Із доріг тут же ниточка звита,
Заливні тут живуть солов'і!!!
Тиха укра нська н ч
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2019
Свидетельство о публикации №119062202943
Свидетельство о публикации №119062202943
Рецензии