На схилi вечiр лiтнiй, тихий

***
На схилі вечір літній, тихий,
Журчить, як завжди водограй,
Не для розваг, не ради втіхи,
В думках мелькнув мій рідний край.
Дитинством віяло, далеким,
Усім, чого весь час жадав,
Комусь несли діток лелеки,
А хтось цей світ вже покидав.
Своє віджив,- душею в небо,
Туди де світлий Божий гай,
Остання це його потреба,
Святий небесний, вічний Рай.
Перед очами гарні ниви,
Хліби, що золотом горять.
Коней гнідих грайливі гриви,
Степи, що в квітах майорять.
Струмки веселі, незабутні,
Як діти мов невгомовні,
Журливі, чисті, всемогутні,
Дощі, з грозою, проливні.
Потоки всі в дитинства річку,
Зійдуть і підуть в океан,
А зранку Сонце впише стрічку,
Розчинить вмить густий туман.
Хтось, десь, комусь церковну свічку,
За упокій душі святої,
Поставить з вечора на нічку,
На образ діви пресвятої.
Тай стільки було тоді дива
Які, чомусь не помічав,
Тоді була пора щаслива,
Пора, яку я пригадав.


Рецензии
Іван, дуже гарний та змістовий вірш, сподобався, щиро дякую!

З повагою до Вас та Вашої творчості

Валентина Щиголева   26.08.2019 12:09     Заявить о нарушении
Дякую Вам, Валентина. Уселяких Вам гараздів у творчості та у буденному житті. Хай Вам щастить. З повагою до Вас,

Иван Стариков 2   27.08.2019 10:30   Заявить о нарушении