Свiт змiн

***
Проходить час в звичайній суєті,
Що було покривається забулим,
Хтось набуває швидко у житті,
Втрачає хтось, мов так і має бути.

Світ змінам підкоряється завжди,
На користь, а чи ні – питання суддям,
Потоп він був, і ніби назавжди
По-зник, не повернеться знову людям.

Хтось башту Пізи хоче відхилити,
Нахил з безпечністю у жмурки грає,
Любов у страсті ниць не відновити,
Насилля душу, серце роздирає.

Так було, так і є, із віку в вік,
Під сонцем місце собі здобувають,
Війною яничари з року в рік,
Людей під себе люттю підкоряють.

Зруйнований в каміння Карфаген,
Згоріли миттю вщент Содом, Гоморра,
А кров текла, тече, стікає з вен,
Народжується силою покора.

Життя іде, і в ньому сам на сам,
Приймаєш рішення – вони як ліки,
Та тільки ти не знаєш скільки псам,
Ще треба, щоби зміг нормально жити.

20.03.2018 року.


Рецензии
Відмінний вірш !

Валер Чобану   12.03.2020 16:21     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.