Уж нет ни стен, ни окон, ни свечей,
лишь клавиши холодные и руки.
Играешь ты не музыку, а тоску ночей,
обветренную вечною разлукой.
Я ненадолго, но ты мне не верь.
Я уж навеки, ты спроси у доли.
Ветра листают спаленный клавир.
Ни стен, ни окон нет в твоем уж доме.
А только ночь, и музыка, и мы -
словно серебряные крылья птицы синей -
в космосе, где спят еще громы
и света горизонт расчеркали молнии.
Оригинал:
Оксана Пахльовська – Нема ні стін, ні вікон, ані свіч
Нема ні стін, ні вікон, ані свіч,
лише холодні клавіші і руки.
Ти граєш і не музику, а ніч,
обвітрену століттями розлуки.
Я ненадовго, але ти не вір.
Я вже навіки, запитай у долі.
Вітри гортають спалений клавір.
Ні стін, ні вікон у твоєму домі.
А тільки ніч, і музика, і ми –
як срібні крила голубої птиці –
у космосі, де сплять іще громи
і обрій світу креслять блискавиці.
Оксана Пахлевская. Уж нет ни стен, ни окон, ни све
© Copyright: Татьяна Шамсиярова, 2018
Свидетельство о публикации №118060804504
Свидетельство о публикации №118060804504
Рецензии