Не хвилюйся.
Я сама збентежена до краю.
Почуттям таким ніхто ще не придумав назв.
То всміхаюсь дню, щаслива, то вночі згораю.
Хто ж єднає наші душі й не питає нас?
Не дрімає доля.
Знову в стані непокори,
Ти ж блукаєш серед зір десь, присипляєш час.
Навіть мить кохання – вік безмірно-неозорий
Зрідка диваків підносить разом на Парнас.
Наче крик лебідки.
Стогін вирвавсь мимоволі
Із грудей гарячих, вже не боячись хули.
Не самі намудрували, прописав хтось ролі,
Щоб на піку ейфорії душі побули.
Не тривожся марно.
Не почуєш з уст "кохаю".
Пізно надто, вже добралися літа межі.
Про одне лише не забувай, тебе прохаю:
В простір думкою злітай крізь ночі міражі.
http://www.stihi.ru/2018/06/03/3154 - переклад тут
Я сама збентежена до краю
© Copyright: На Манжетах Вишиванки, 2018
Свидетельство о публикации №118060207357
Свидетельство о публикации №118060207357
Рецензии
Вновь нежно звучит
в полумраке «люблю»…
В добре партитуры – свой путь к алтарю…
-------------
Неперевершено,дорогенька!!!
Людмила Аристархова 04.06.2018 15:13 • Заявить о нарушении
в полумраке «люблю»…
В добре партитуры – свой путь к алтарю…
-------------
Неперевершено,дорогенька!!!
Людмила Аристархова 04.06.2018 15:13 • Заявить о нарушении
Дякую тобі Сонечко, що заходиш...
Теплого літечка і хорошого настрою...
На Манжетах Вишиванки 05.06.2018 11:43 Заявить о нарушении
Теплого літечка і хорошого настрою...
На Манжетах Вишиванки 05.06.2018 11:43 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.