Люба моя доню, солоденька, гарна...

Люба моя доню, солоденька, гарна
Чого ж твоя доля і темна, і хмарна?
Чому небо твоє сиве та холодне,
Чому очі мертві, чому несвободна?
Що тебе тримає, затуляє рота?
Чому серцє крає якаясь мерзота?

Діти мені, діти, ланцюги  і крила.
На дітей потрібні і гроші, і сили.
Нічого не маю, маю лише муку,
Забуття та кривди гіркую науку,
Посеред нещастя світла я шукаю,
Ліплю собі радість із того,  що маю.

Ой, хіба ж то радість - фарбовані сльози,
Ой, хіба ж то вибір  -  чекати кінця,
Плачу та сміюся, хилюсь верболозом
Тільки не покажу справжнього лиця.


Рецензии