Ми ще трішки почекаем, підождем морозів та снігу.
Потім почнемо сумувати відразу.За тими хто нас покинув.
Ми почекаемо ще зовсім не багато
згадаемо як нам раніше було добре та лише не багато погано.
Згадаєм, як сонце припикало плечи, як грали у квача чи інші ігри.
Як не знали що таке кохання і раділи кожній новій дурниці.
Як збите в кров колино нам здавалось кінцем світу.
А зараз, деякі слова нам здаються болючіми за все.
Ми почікаемо ще трошки, здаеться ось ось настане ранок.
Я докурю свою цигарку та піду собі в мовчанні.
***
© Copyright: Симоненко Олена, 2016
Свидетельство о публикации №116122100910
Свидетельство о публикации №116122100910
Рецензии