***
Пробач нам, люба Україно,
Що твої землі знов п'ють кров.
Народ твій знову не єдиний,
Війна в серцях, а не любов.
Вбиває брат рідного брата,
Стріляє у жінок, дітей.
Все забира війна триклята,
Стучиться лихо до людей.
І проводжає мати сина,
Слізьми вмиваючи поріг.
Чекає з донечкой дружина...
А він уже в бою поліг.
Сидить у схованках малеча,
Горить село, шумлять гармати.
Раз - і навкруги порожнеча,
Нема вже більше в дітей хати.
По твоїх венах танки їдуть,
І літаки в легенях дишуть,
Вогнем хатинки людські гріють,
Нові картини кров'ю пишуть.
Глибокі в нашім серці рани,
Війна прийшла на наш поріг.
І десь в бою зрива кайдани
Чийсь батько, син і чоловік.
Свидетельство о публикации №116103007050