Наші очі - взаємна безодня,
Ми пірнаємо в них на світанку,
Щоб між течій бурхливих підводних
Насолоду звільнити, як бранку.
Ще в глибинах хлюпочеться острах,
Щось тендітне і вже безборонне,
Відчуваю пекуче і гостро,
Як магнітно іскряться долоні.
Трепет вій вибивається з ритму,
Лащить погляд жагуче побіжно.
У довірі, зустрічно відкритій,
Рветься щедро закохана ніжність.
Нашi очi - взаeмна безодня
© Copyright: Оксана Днистран, 2016
Свидетельство о публикации №116093002400
Свидетельство о публикации №116093002400
Рецензии