Княгиня Коломия

Понад Прутом фортецею стала відважно
На високім горбі у далекі часи.
А дзвін-велетень кликав  родину звитяжно
І злітали до Бога хвали голоси.
Хоч, здавалось, княжна – недосяжно велична, –
Обгорнула поселення, наче крильми.
Коломийки веселі душа поетична
Розсипала, радіючи, серед юрми.

Хто ішов – не минав чарівну Коломию.
Ніс, як знахідку, пісню в далекі краї,   
Споминав у віночку княгиню-надію
І стрічки – по околах поселень її
Розлетілись шляхами, гірськими стежками,
Розбрелись по долинах між білих осель.
На воза'х в Коломию селяни з мішками
Поспішали продати дар плідних  земель…

Налітало не раз іго круків  шалених,   
Грабувало, пустошило місто вогнем...
Та  обвуглені верби в нарядах зелених
Воскресали в ярах з попелища. З проблем
Піднімалось на камені місто, весніло,
Кам’яниця здіймала чоло в небеса.
Знов чужинці прийшли, облягли знавісніло –
Стала бранкою знов прикарпатська краса.

Закривались читальні… Арешти і зради…
А на Слово живе  накладалось табу.
Не готова до воєн..,  княгиня заради
Красоти народилась в нелегку добу,
Задля сміху дитячого, пісні дзвінкої,
Ради жвавого танцю, для плуга й коси,
І молитви ранкової ніжно-п’янкої…
В час війни зі слізьми в небо йшли голоси,

Бо не всі повертались, – лягли в полі дикім.
Краплі крові спадали з святого крила…
Коломия-княгиня у серці великім
Їх усіх зберегла. Назавжди зберегла.
Відкривались душі' благородні скрижалі,
Наповнялись надією груди ріки…
І сіяли від щастя каміння-коралі,
Як вертались живими з війни юнаки.

Кличуть дзвони до храму. Приймають причастя.
І щаслива княгиня – під шлюбним вінком –
Заручилася з миром. Чи є більше щастя,
Як цвітуть чорнобривці в садку під вікном?..



+ http://www.history.iv-fr.net/article.php?id=688
  http://ua.textreferat.com/referat-19449.html
+ В писемних джерелах Коломия згадується у другій половині (літо – осінь) 1241 року в Іпатському літописі.
Територія Коломийщини, як і всієї нинішньої Івано-Франківщини, з давніх-давен була вкрита водою – Галицько-Бесарабським морем.
Перші поселенці на теренах Коломиї з’явилися в добу раннього залізного віку. Про це свідчить археологічна розвідка, яку провів у 1970 р. археолог Богдан Томенчук. Археологи виявили на території сучасної Коломийщини пам’ятки культури карпатських курганів. Поселення і могильники IV cт. до Р. Х. знайшли в селах Пилипах, Грушеві, Ганеві, Дебеславцях, Товмачику, селищі Печеніжині та ін.

Музейник Володимир Кобринський повідомляв, що під час будівельних робіт на нинішній вулиці О. Довбуша, на глибині 2–3 м. було знайдено бронзовий ніж вигнутої форми.

З історичних джерел відомо, що в цьому регіоні мешкало слов`янське плем’я – білі хорвати, яких у 992-му році князь Володимир приєднав до Київської Русі


Рецензии
Оксано! Ви написали чудовий твір і від душі з любов`ю розповіли про Коломию - чудове гарне старовинне місто на Заході України! Дуже гарний і образний твір чуттєвий і щирий! Фотоколаж - є наглядним доповненням до твору! З повагою до Вас і кращими побажаннями!

Татьяна Иванова -Юртина   26.06.2017 10:48     Заявить о нарушении
Дякую, Тетяно.
Із взаємними побажаннями,

Оксана Федишин   26.06.2017 19:09   Заявить о нарушении
На это произведение написано 11 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.