197. Отзвеневшее

               
                Вдохновение здесь:  Оленька Лазарева "Имя моё"
                http://www.stihi.ru/2011/08/20/6287
 

Одиночество вдруг налетело внезапно. Ненастье...
Отпустила за ветром мечты, предавая любовь.
Распиная желания, вновь получила причастье
И, взирая на крест, очищалась я верою вновь.

Отпевать панихиду по мне, я прошу, не спешите.
Я вернусь тёплой каплей дождя, ароматом цветов.
Беспризорностью дышат пустые слова – не тушите
В вашей памяти свечи надежд, где теплится любовь.

Я приду к вам однажды, нагряну стихийно, внезапно.
Лучезарной звездой освещая затерянный Рай.
Отмолю все грехи, и за вас помолившись стократно,
Полуночной порой в храм души загляну невзначай.

Не пытайтесь услышать меня и понять не пытайтесь.
Тихим счастьем откликнусь я в нежности любящих глаз.
Отослав в бесконечность прощение, вы постарайтесь
Свою чистую душу хранить, как редчайший алмаз.

06.12.2014

альм.№ 9, кн."На струнах...",   св, ус,  Авт.пер.2

------------

Авторський переклад:

             ВІДЗВЕНІВШЕ

Налетіла раптово самотність. День гожим не вдався...
Відпустила за вітром всі мрії, де плотська любов.
І бажання своє розіп’яла, бо йшла до причастя,
Хрест прийнявши святий, очищалася вірою знов.

По мені панахіду відспівувать не поспішайте.
Повернусь я до вас рідним запахом, теплим дощем.
Безпритульністю дихають віщі слова – не чіпайте
В вашій пам'яті свічку надій, де кохання з вінцем.

Я прийду до вас тихо, зненацька, нагряну раптово.
З променистою зіркою знайдем загублений Рай.
В храм душі я загляну обачно, немов випадково,
Відмолю всі гріхи, помолившись за вас зазвичай.

Не силкуйтесь почути мене й зрозуміть не старайтесь.
Відгукнусь тихим щастям я в ніжності рідних очей.
В небуття відсилаючи прощення, ви намагайтесь
Зберегти свою душу безгрішну від різних страстей.

25.01.2025

Авт.пер.2,  ус

================================
================================


           Марина  САЯНСКАЯ:

Я вернусь этим летом дождем и нечаянным громом,
Я вернусь тихим шелестом яркой зеленой листвы
Пусть прохожий посмотрит на Вас моим взглядом... знакомым...
Что заставит Вас вздрогнуть... Меня сразу вспомните Вы...

27.11.2017
------------------------

            Ольга ВЕСНОВСКАЯ:

Я приду к вам внезапно весной, не печальтесь и ждите...
Я вернусь и прощу всех распятых желаний грехи,
Только верьте и вновь бесконечно друг друга любите
И пишите, дарите друг другу тепло и стихи!

02.03.2020


Рецензии
Тихим счастьем откликнусь я в нежности любящих глаз.
Великолепно! Браво!

Галина Антонова 4   25.10.2021 19:19     Заявить о нарушении
Спасибо, Галина!
Хорошего Вам вечера!

Валентина Лысич   26.10.2021 18:14   Заявить о нарушении
На это произведение написано 18 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.