Материнська стежина…
Що в ній такого?
Ти скажеш: «Лиш спогадів днина»,
Не відповім тобі нічого.
В душі моїй є відповідь одна,
Без мами не було би й слова.
Із неї починається весна,
Дитинці невеличкій, що співає колискову.
До неї завжди у біді я лину,
Бо лиш вона розвіє всі страхи.
Моя матуся, сивая уже пташина,
Прости мені мої гріхи.
Й коли завіє стежки снігом, посипле інеєм ожину
І заблукаю у житті одна,
Згадаю завжди я одну стежину,
Де жде матусенька моя.
Прости свою дитину, мамо,
Ти вчила жить по совісті мене.
Я пам’ятаю, як тоді, так само,
Що ти казала: «Все мине…»
Минулося, матусю,
Уся біда, кохання перше, зради жар.
Я знову повернулася,
Бо вже пройшов в душі моїй пожар.
Мамина стежина
© Copyright: Марина Маленкова, 2014
Свидетельство о публикации №114013008809
Свидетельство о публикации №114013008809
Рецензии