Пролiсок
Назустріч сонцю й весні,
Пелюстки сині розкрились,
Вклоняється квітка мені.
З віків ти прийшов далеких,
Провісник весни і тепла,
Проліску мій маленький,
З тобою Земля ожила.
Та тільки чому сховався
Далеко в колючий терен,
Неначе чогось злякався,
Як той полохливий дзерен?
Куди ж це поділись останні
Провісники всі синенькі?
Чому ж, як колись на світанні,
Не чути спів соловейків?
Здається я зрозуміла,
Злякався, щоб не зірвали?!
Я стримую біль щосили,
Бо пролісків стало мало.
Не буду тебе я чіпати,
Погляну лиш,та й відійду.
Мені де пораду шукати,—
Страшну відвести цю біду?
Надіюсь поки на терен:
Схиливсь над тобою низько.
Нікого, знаю напевне,
Він не підпустить близько.
7. 03. 2007 рік
Фото з інтернету
Свидетельство о публикации №114010101023
И виртуально дарю такие подснежники, как в Вашем стихотворении.
Я их не рву, нет! Пускай растут и нас радуют!
Удачи, счастья, хорошего настроения и благополучия!!!
Валентина Лысич 08.03.2018 16:18 Заявить о нарушении
С теми же пожеланиями обращаюсь и я к Вам. Пусть счастье и
удача будут Вашими вечными спутниками. Здоровья Вам крепкого
и всех земных благ! Обнимаю!
С глубочайшим уважением,
Надежда Крайнюк 08.03.2018 18:04 Заявить о нарушении