Так любо вибігти у поле між колосся,
Злетіти, заспівати й воркувати,
Як пташечки воркують над дітками.
Я бережно вплету квітки в волосся.
Для мене честь належати просторам,
От би тонути в них, тонути вічно
Під темним небом, де зірки чарують
Своєю німотою моє серце.
Тривожно й любо вибігти у поле:
Чатують тут на мене тихі дива.
На щастя, тут зі мною не говорять, -
Не кажуть добрих слів, не кажуть лиха.
3
© Copyright: Ольга Глузд, 2013
Свидетельство о публикации №113103001665
Свидетельство о публикации №113103001665
Рецензии