Йду по вулиці, а очі наповнені сльозами.
Чому ми на даний момент живемо за стінами?
Коли це все закінчиться, скажи мені, прошу.
Мені боляче нести на собі цю ношу.
Так, я винна, я зробила боляче тобі.
Пробач мене, не хочу жити я у журбі.
Тебе повернути скоріше бажаю,
Повір, я на тебе ніколи не зважаю.
Час летить швидко, та вже майже тиждень.
Не хочу я жити більше без тебе,
немає у цьому потреби.
Я готова до подальших вивержень.
Прокидатися мені немає сенсу.
Немає сенсу просто кудись йти.
Коли я кудись пішла,
там обов'язково маєш бути саме ти.
одна
© Copyright: Эльвира Кириленко, 2013
Свидетельство о публикации №113082206782
Свидетельство о публикации №113082206782
Рецензии