Осінній вечір. Темно. Прохолодно.
Вже три години я чатую під вікном,
З усіх боків вдивляюсь, як завгодно.
Невже давно сповита тихим сном?
Парадне. Двері. Вийдеш чи вже пізно?
На небі так яскраво світять зорі,
А місяць, мов шепоче: «Стій залізно!».
І я ще тут, хоч холодно надворі.
Яскраве небо. Йде мороз по тілу.
Невже сьогодні знову не побачу?
Невже замучу душу геть збіднілу?
Невже сприйму, як є, свою невдачу?
Осінній вечір. Холодно і темно.
Та вірю, що чекаю недаремно.
Осiннiй вечiр
© Copyright: Забродский Александр, 2013
Свидетельство о публикации №113052900470
Свидетельство о публикации №113052900470
Рецензии