Розятрюю душу
Бажанням любити...,
бажанням уста
хоч раз пригубити...,
та, пошепки,
щОби і сЕбе не чути,
благаю Всевишнього
тЕбе забути.
В моліннх отих,
Як у битвах шаленних,
Я гину помІж
Отих безіменних...
Що смерті торкнувшись
Змушені жити,
Що двічі воскресши
Себе загубити
Змогли в одну мить,
Лиш торкнувшись кохання.
О, як безкінечні
Бажань тих змагання!
Ідем по дорозі,
Здається, єдиній:
Я - ніби, на південь,
Ти – ніби, на північ...
Нас зєднує час,
А, втім, віддіаляє:
Зєднавши на мить,
навік розділяє.
Єдина дорога...
Та, там, на узбіччі,
Чекає на нього
Закутана в відчай...
ЇЇ він зустріне,
До себе пригОрне...
За мною ж,
У спину,
Лиш клекіт ворони...
05.12.12
розятрена душа...
© Copyright: Галина Недашковская, 2012
Свидетельство о публикации №112120700884
Свидетельство о публикации №112120700884
Рецензии