Веточка Вишни. Весной про осень...

С украинского http://www.stihi.ru/2012/03/14/5056

Уже который час подряд
я зачарованно стою…
Вбираю осени наряд
одна, в березовом раю.
На ней желтеют черевички,
пылают волосы огнём,
златая ленточка в косичке.
И нежно хрупкая ладонь
коснулась струн души твоей…
Я достоверно знаю: ныне
и ты в какой-то из аллей
срываешь листья золотые.
И глубоко, всей полной грудью
вдыхаешь колдовской коктейль:
из дня сего, того, что будет…
Как одинокий менестрель,
что все вбирает краски, звуки
и настроение, погоду,
и слёзы радости, разлуки
вплетает в восхищенья оду.

***
весною про осiнь...

Уже котру годину поспіль,
як зачарована стою…
На вулиці самотня осінь
одна, в березовім гаю.
Жовтаві в неї черевички,
руде волосся, як вогонь,
сукенка золота і стрічка.
Тендітність зніжених долонь
торкає струн душі твоєї…
Так, достеменно знаю те,
що й ти в цей час в якійсь алеї
скородиш листя золоте.
І глибоко , на повні груди
вдихаєш чарівний коктейль :
з сучасного, того що буде…
як одинокий менестрель,
що всі вбирає барви, звуки
і навіть настрій і думки,
і сльози радощів й розлуки
вплітає в чарівні рядки.