Василь Кузан. Без названия

С украинского

Какого зелья выпить мне, чтоб от тебя забыться?
Нажать какую клавишу, чтоб время повернуть,
Чтоб память так не мучила, ты перестала сниться,
Чтоб вырезать все кадрики - тебе твое вернуть?

Иль порохом иль пеплом мне посыпать своё темя,
Чтоб вытравить и голос твой и слов твоих обман?
Мне льда, скажи, иль пламени взять под язык на время,
Чтоб образ твой из памяти рассеять, как туман.

Как властно возвращалась ты, как в дом свой, в мою душу,
И снова улыбалась мне, как никому, любя!
А я, печалью мучимый, не мог тебя не слушать.
Какой напиток выпить мне, чтобы забыть тебя?

В какой любви мне спрятаться? Боль пережить какую?
Листал воспоминания и пил коньяк мечты.
Крадусь по тропам памяти в ночи, как тать, тоскуя.
Какого зелья выпить мне, чтоб вспоминалась ты?..

***
Якого зілля випити, щоби тебе забути?
Яку натиснуть клавішу, щоб дійсність повернути,
Щоб спогадом не мучитись, а жити тим, що є,
Щоб вирізати кадрики – віддать тобі твоє?

Чи пороху, чи попелу насипати на тім’я,
Щоб витруїти голос твій і слова твого сім’я?
Чи льоду, а чи полум’я покласти під язик,
Щоб образ твій у пам’яті розвіявся і зник.

Ти владно поверталася у пам’ять, мов додому,
І знову посміхалася мені, і більш нікому,
А я, сумний і зморений, запитував себе:
Якого трунку випити, щоби забуть тебе?

В яку любов сховатися? Біль перебути як?
Я спогади прочитував і пив їх, мов коньяк.
Тепер по стежках пам’яті іду, неначе тать, –
Якого зілля випити, щоби тебе згадать?..