І знову сталь кується у печі.
Кується мужіми руками
І нашу долю у кам’яній печі
Її куємо ми своїми то руками
Ото ж бо браття усі ми ковалі
Долю як ту сталь, гартуємо щодня
Й життя свого ми всі то ковалі
Й своє життя закалюєм щодня!
Та піч бездонна, наше то життя
Закалюється довго, й дуже трудно
І щоб прожити усе наше життя
Ми щит куємо тяжко й трудно!
Захістімо браття ми свою долю
Зкуємо ми щит - свого життя
Щоб ворог не поранив нашу долю
На захистанем ми свого життя
Ковал!
© Copyright: Володимир Гуш, 2009
Свидетельство о публикации №109122805639
Свидетельство о публикации №109122805639
Рецензии