Танцюрист

      










           Ця історія на перший погляд проста і здається іронічна, але  все що тут сталося було взяте частково мого життя, а частково з життя іншої людини  «хлопця» котрий трохи де чим  схожий на мене. У вас було таке враження що ви бачити людину, і вам здається що ви десь її бачили,а де саме не пам*ятаєте, і  що та людина та сама з якою ви готові провести усе своє життя! Хоча ви не знакомі,але ви знаєте що вона та саме,і у вас тоді виникє дежавю. От так само і тут люди ніби один - одного  побачили, вперше і поняли що вони створині один для одного.і що вони знакомі усе своє життя.Скажете дивно, я теж з цим згоден. Але усе наше життя –це дивна річ, і не збагненне для людського розума. Адже як можна пояснити усі дива, які відбуваються навколо нас, і хто їх чудить. Ви скажете що я релігійно виховиний, мабуть, так я не знаю, но знаю одне що бог живе у кожній наші душі. і у кожному тілі,адже ми створині по подубію його.Тому ніхто у світі ні за які гроші немає право забирати його у нас «наше життя», і аше здоров’я. Адже то що дане богов не право робити людина,так як тут у цій історії. І ось моя історія.




















Це все почалося в кінці літа ,а якщо чесно в серпні 2006 року.Ранок пахнув так , як ніколи.
В кімнату зайшла старша посивівши жінка , відкривши штори вона промовила:
- Вставай соню
- Га, а зараз мА, ще мінутну почекайте.
- І коли ти вчора прийшов до дом у.   
- Чесно сказати.
- Так, а ти як ще хотів?
- Я на годинник не дивився!
- І де ми так допізна гуляли?
- Я тобі потім розкажу, добре мА?
- Добре лише в ліжку допізна не залежуйся, і не забувай тобі на роботу, а потім на танці.
- Ма я все пам’ятаю.
- Ти то пам’ятаєш, а толку з того нема, ну все я побігла на роботу котлети у холодильнику, а їда на кухні, все мене нема
Закривши двері з каледору було лиш чути як Анастасія Тарасівна побігла на роботу, у туж самі хвилину, у Василеві кімнаті відкрилися знову двері, обернувшись на зад він побачив там свого рідного старшого брата Петра
- Що ти хотів,у мене грошей нема. Похмурившись промовив Василь.
- Та не потрібно мені твоїх грошей.
- Як непотрібно,адже тобі нема за що похмелитись.
- Був би ти частіше в дома то б знав що я уже 3 дня як не п’ю.
- Ти шуткуєш.
- Ага з чого б мені це робити. А - мало незабув з днем народження тебе вітаю, щастя й радості бажаю, щоб сьогодні ти нарешті знайшов свою другу половинку. А це тобі! Вибравши із порт-мане 200$ поставив їх на тумбучку Яка знаходилась біля його ліжка. – Не знаю чи тобі стане,адже як не як тобі 18 років і ти на решті повнолітній і маєш своє день народження запам’ятати на усе своє життя. Відтягнись поповній програмі щоб завтра не жаліти про цей день. Усміхаючись  радісною посмішкою Петро вийшов з кімнати.
- Петь чикай. Промовив йому у слід його брат.
- Так я слухаю!
- Може ти з нами а?? без тебе не так приємно буде. Усміхаючись промовив Василь.
- Та ні, а за запрошення дякую, мені нема що робити там з вами молодими. Та й дотогож ти не повіриш, але я маю сьогодні зустріч, з однією симпатичною брюнеткою, з якою я лиш  того тижня познакомився, а якщо точно то 5 днів тому ми познакомились. Промовивши з дитячою усмішкою і не самовитою  радістю Петя обернувся і потихи вийшов з кімнати брата.
- Ну тоді я тебе поздоровляю,але якщо буде скучно то приходьте Я гостям все радий, тим більше тобі брати. Ми будемо у Спорт-арені відмічати,Якщо хочеш то до тебе місце завжди знайдеться. Прокричав йому у слід Василь Звівшись із ліжка.
- Добре нема питань. Промовив Петро зупинившись у каледорі на секунду і  зайшовши до себу у кімнату- усміхаючись.
- Ну блін я брата не впізнаю,мені здалося на певний момент що то не він,що його поміняли,чи то його життя нарешті навчило.незнати.но хтось точно його навів на правельний шлях і я радий цьому.От я б дуже хотів познакомитись з його подружкою,з якою він сьогодні йде на каву.Хотів б на неї погляути що за малишка,то мені здається що то вона його так поміняа,і позанеї брат напевне кинув пити нарешті інтересно що то за дівчиа,хотілось би з нею познакомитись колись,та я думаю у мене буде така нагода.Усміхнувшись просебе подумав василь.лежучи у ліжку.Які ці жінки, неможна даже і пояснити, якою магією вони володіють, позаних починались найбільші світові війни,і вони їх завершували.Для них ми робимо те що для простого людського розуму даже у голові помістися не можливо,поза них ми здійснюємо героїчні вчинки,і даже готові піти на смерть лиш щоб наша друга половинка була щаслива,і задовільнити її потреби.
Але усі його думки перебив телефонний дзвінок на мобільному, взявши телефон у руки він побачив знакому йому людиу, для якої він був не байдужий.
- Так я слухаю
- Привіт сонце,як ти
- Привіт зайка та так нормально,як і в інші дні,жити мжна,а ти як Іванка?
- Краще всіх.А ти знаєш щого я сьогодні дзвоню,а?
- Скажемо так що догадуюсь. Усміхнувшись промовив Василь.
- Ну от сонце я хочу поздоровити тебе з твоїм-же днем народження. Побажати тобі:
                Щастя журавлиного крилатого єдиного,
                Любові лебединої,вірної єдиної,
                Нехай ангел твій тебе оберігає.
                А господь бог здоров’я надсилає
                Усього тобі хорошого.       
Після чого вона притихла на секунду, адже вона поздоровляла не чужу її людину, і коли вона це говорила, вона боялася,немов дитина, адже ніхто не знав як вона його любила,хоча він був її найкращим другом,і знав він про неї усе окрім одного, про її почуття до днього,і як він був її потрібний.Проце вона нікому неговори бо боялась що після цього їхня дружба розвалиться, і не етично дівчині признаватися у коханні хлопцю у коханню так  вона гадала.Казавши ці слова у неї було враженя що у неї в горлі застряг якийсь кумок, іще боящись щось поплутати, і сказати, не так, або помилитись. Коли вона це говорила  ноги її ледве тримали, вона уся тряслась, і була перепугана, як кролик, її здавалося що у неї у горлі щось застрягло, і вона не зможе сказати усе що вона думає, боячись наплутати, і сказати щось не то. Але всежтаки вона подолала свій страх, і сказала йому усе то що вона намагалась і хотіла сказати у той час для нього свого коханого їі бажаного
- Дякую зайка, дуже дякую тобі, мені навіть і нема що сказати, якщо бути чесним,у мене відняло мову, мені вперше говорять такі слова,тим більше дівчина, щей дотого така красива дівчина. Тихо і невірино промовив ВаськльУ той момент
- А ти й нічого не кажи ти краще прийди сьогодні на танці,ато тебе уже давно не було,а у нас скоро чемпіонат України,адже ти хочиш поїхати на Європу.  І  затанцюй зімною так як ти ще нізким ніколи не танцював,відайся сьогодні мені у танці,і це буде  найкраща твоя подяка.
-Добре нема питань, сьогодні я твій,але за однієї умови ти сьогодні йдеш знами відмічати мій день народження,ну то як?
-Ще не знаю,адже потрібно з батьками погодити ,то все залежить від них,я тільки за
-Ну то от кажи батькам що ти йдеш здругом
- З другом
- Ну так з другом,чи я тобі не друг.
- Так звісно друг.та ще й найкрачий друг.Промовивши ці слова вона притхла, і заплакая, і подумавши про себе промовила у думці,як би я хотіла щоб ми були не тільки друзями, а чимось,більше, як би ти знав мій Васильку, як я тебе люблю і як ти мені потрібний.
- Ну па-па тоді до зустрічі на танцях.
- Пасуські до вечора тоді, лиш прийди.
- Прийдуж куда я уже дінюся, а?
- Тоді чикатиму, краще давай у центрі може біля ратуші, на 6 годину,от і разом на танці сходимо,а після таців підимо відмічати.
- Добре нема питань сонце, і поставила  з неохотою трубку.
Вийшовши з квартири Вася почув ще один телефонний дзінок,у той момент коли він закривав квартиру на ключ.Це дзвонив його друг дитинства Міша.
- Ало я слухаю
- Привіт брати,як ти?
- Привіт Мішань,та я знаю як та вроді впорядку - дяую,а ти як ?
- Та жити можу,а що?
- Та нічого просто питаюся!
- То ми що Вася сьогодні щось п’ємо чи як?
- Та я знаю,як чи п’єм чи ні  пооду поглянимо,бо я ще маю йти на танці на 6-годину ну і на 19.30 зустрічаємось бія ратуші. А там видно буде!
- Ну то на пі-8-м домовились.
- Нема питань.збігаючи по сходах у низ говорис Васьль.
- А ти сам будеш
- Незнаю ще, але наевне що ні. В одні руці тримаючи телефон,а ругою відкриваючи поспішн двері. Вийшовши з підїзду вів помчав на роботу, зормовляючи по-телефону,з Мішею. – Доброго ранку.промови він  трьом пожвілим літнім жінкам які рау сиділи на лавочці і ззмовляли
- Добий ранку синку,відповіла одна з жіночок.
- Ей ти з ким ще там говориш,а?
- Та так нізким
- Ну то хто буде ще
- Ти побачиш не торопи собитії
- Невже у тебе хтось появився,а?
- Та ні просто хороший друг.
- А т тепер так називають своїх дівчат з якими зустріщаються
- Та ти що перестань дійсно хороший друг,уссіхаючись

Продовження слідує))))