Дорога це путь у сумну круговерть

Дорога – це путь у сумну круговерть.
Нас хочуть до глини розтерти.
А я? Я шукаю, як збоченець, смерть,
щоб з нею разом не померти.

І хочеться випить, і плюснути ще,
і хочеться поглядом вивчить.
Твій відданий розум печальних очей
не зможу забрати у відчай.

Ти хто? Ти для мене прийшла у життя?
Придумать для мене дитину?
Не варто так думати, я до нестям
в собі відчуваю щербину

холодних хвороб, і бездумних ночей,
і зраджених друзів, і літо…
Ти хочеш пробачити все? а зачєм?
Мені все одно вже не жити,

бо віри не йму у твої умняки,
і що нас врятують на світі.
По світлому полю ростуть будяки.
Лишається швидко сивіти

і пити ще склянку, і ще не одну,
і вірить в спасенність тілами.
Я ще віддзвонюсь, я тобі маякну
котами на нашім татамі.

В мені прокидається ніжний монах.
Нам треба в останню дорогу,
бо уманська тане у сірих вогнях,
як пам’ятник роберту коху.

Заплющити очі у талій воді,
з’єднатись з цією землею.
Зізнатись в усьому лише беренді
і вічно залишитись з нею.


Рецензии
Дорога це путь у сумну
це шлях......

Жанна Безкорсая   09.11.2009 07:47     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.