Ми завжди кудись поспішаєм,
Буденно живем, чогось не помічаєм.
А так весни в душі не вистачає,
Коли когось довго не бачиш то вона страждає.
Хочеться разом бачити чудо, яке ніхто не баче,
Дивитися на зоряне небо і спостерігати як воно плаче.
Говорити без слів, розуміти все не роблячи нічого,
Коли один лиш погляд все за себе каже.
Час зупинись – як хочеться жити,
Все чудове що є з кимось ділити.
Коли шалене полум‘я серце обпікає,
І горе само собою тікає.
Наш1 бажання
© Copyright: Коваль Александр Владимирович, 2009
Свидетельство о публикации №109010400144
Свидетельство о публикации №109010400144
Рецензии
Здравствуйте,Саша! хоть размер и не соблюдается,но ситуация понятна.Хочу пригласить Вас на страничку мою почитать Осенние этюды,Уроки верлибра,Солнце запуталось.
С увадением к Вам.
Наталья Мурадова 17.01.2009 14:03 • Заявить о нарушении
С увадением к Вам.
Наталья Мурадова 17.01.2009 14:03 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.