мен, обпален й, мов глина,

І мені, обпаленій, мов глина,
Час прийшов дорослішою бути.
Ллються в пасмах струмені полину,   
Мармурове тіло страхом скуте.

Світ для мене десь за небокраєм,
А до небокраю – невідомість.
Я стрижем тривожним  небо краю
На похмурі хмари нерухомі.

Пригорни...
Облиш мене!
Запести!
Не зважай. Та ні, не заважай!

Вибач, ніжний,  хворість ця небесна.
Ми обидва хворі. Чи то чесно? 
Ми один одному сторожа.


Рецензии
милый язык моих мамы и папы... и хороший вирш...:) спасибо

Малка   07.10.2004 23:23     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.