Рецензия на «Не спотворене...» (Наталья Мироненко)
Будет песня, коли душа живая, Ната. А испытания... так без них не бывает жизни) Елена Картунова 18.02.2018 08:21 • Заявить о нарушении
Не бывает, знаю, Лена.
Ну, вот... пока не поётся). Наталья Мироненко 18.02.2018 18:50 Заявить о нарушении
Навіяна колискою шепоче ,як взірцем ,
Запутана намистами випаковсистем, Кружля ,як вир у просторі І в сонячній зорі То Доля твоя в гордості Іде по цій Землі! Валерий Любащенко 01.03.2018 16:15 Заявить о нарушении
У розпачі - нескорена,
Земля моя - не тлін: Хай вибухами зорана - Повстала вже з колін. Все минеться, розвіються І мороок цей і жах. А сльози, що на вилицях - Не міцності межа Лише частина повісті З посівом на ріллі. І соавсті, і гордості - Достатньо у землі. Співатиму, кричатиму - Допоки сили є. Майбутнє - в розпочатому, Як і життя моє. Дякую Вам, від щирого серця, за добрі слова. З пошаною, Наталя. Наталья Мироненко 01.03.2018 18:38 Заявить о нарушении
Вибачте, Валерій, за незграбно набраний текст. Виправити вже не можу, нажаль. Там "і совісті, і гордості".
Наталья Мироненко 01.03.2018 18:41 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
