Пелюстки старовинного романсу
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними
Ліна Костенко.
* * *
Из Лины Костенко. Пелюстки старовинного романсу
Семён Кац
Лепестки старинного романса
Тот клавесин и плакал, и плескал
Чужую грусть. Горели свечи вяло.
Певец был стар и пел, как пеликан,
В нём музыка гортанью истекала.
Певец был стар. Он плакал не о нас.
И голос плыл. И старые манеры.
И пропадал под люстрами романс
С прекрасными словами прошлой эры.
Тот голос был - отпевших соловьёв,
Что гнёзда вьют в мельканьи серых буден.
Он пел о том, как он любил её,
И как её вовеки не забудет.
Он подносил вокал свой, как бокал.
Был старомоден, как цветок в петлице.
А женщины наперекор векам
Шли на-руку его облокотиться.
Но музыка умолкла. Был антракт.
Мужчины вновь заговорили прозой
О пиве и мороженом. Пустяк.
Но души женщин тронуло морозом.
Певец был стар. Без грима и гримас
Он пел романс горячими устами.
Мужчины, пойте женщинам романс!
Они быть невоспетыми устали.
© Copyright: Семён Кац, 2011
Свидетельство о публикации №11103032001
Другие статьи в литературном дневнике:
